Основні завдання пальпації грудної клітки.

1. Уточнення даних огляду, в тому числі форми грудної клітки, її розмірів, відставання в акті дихання, визначають величину епігастрального кута. Для цього великі пальці обох рук притискають до реберних дуг, кінчики великих пальців впираються в мечоподібний паросток, чотири пальці лежать на бокових поверхнях грудної клітки. Епігастральний кут розташований між великими пальцями. За його величиною можна уточнити тип грудної клітки:

♦   Менше 60° свідчить про наявність паралітичного типу грудної клітки;

♦   У межах 60-80° характерний для астенічного типу грудної клітки;

♦   Наближений до 90° властивий нормостенічному типу грудної клітки;

♦   Від 100 до 120° вказує на гіперстенічний тип грудної клітки;

♦   Більший за  120° визначається при емфізематозному типі грудної клітки;

♦     Асиметрія  епігастрального  кута  можлива при  кіфосколіотичній деформації грудної клітки.

2. Визначення   ділянок   болючості  по  ходу ребер  та  міжреберних проміжків. Пальпаторно можливо виявити локалізацію болючості в грудній клітці, її розповсюдженість при патології ребер, м’язів, при запаленні міжреберних нервів — міжреберній невралгії.

Слід зазначити, що плевральний біль пальпаторно не виявляється. Біль в грудній клітці плеврального походження посилюється при нахилі тулуба в здоровий бік. Плевральний біль зменшується, якщо грудну клітку імобілізувати щляхом стискування її з боків обома руками (симптом Яновського).

3. Дослідження  еластичності  грудної клітки  при   стискуванні  її  в передньо-задньому та боковому напрямках. У здорової особи грудна клітина еластична, тобто піддається стискуванню в обох напрямках.

Еластичність грудної клітки зменшується:

□   при емфіземі легень,

□   гідротораксі,

□   ателектазі,

□   великому запаленні легень,

□   при пухлинах плеври та легень,

□   осіб похилого віку, – при цьому грудна клітка стає резистентною.

4. Визначення голосового тремтіння – проведення голосу на грудну клітку. Голосове тремтіння визначається шляхом накладення долоней на симетричні ділянки грудної клітки, при цьому пацієнт повинен голосно вимовляти слова, що містять звук «р» (тридцять три, Арарат). Слід пам’ятати, що сила голосового тремтіння залежить від інтенсивності звукових коливань та умов  їх  проведення  на поверхню  грудної клітки. У здорової людини  на симетричних ділянках голосове тремтіння повинно бути однаковим, симетричним. При патологічних станах органів дихання голосове тремтіння може бути посиленим, послабленим або ж зовсім не визначатися.

>  Умовами  посилення  голосового  тремтіння  є  ущільнення  великої ділянки легеневої тканини при збереженні прохідності привідного бронха:

– Крупозна пневмонія;

– Компресійний ателектаз;

– Туберкульоз;

– Велика каверна або абсцес легені, що сполучаються з бронхом.

>  Послаблення голосового тремтіння характерне для:

– Накопичення в плевральній порожнині рідини або повітря;

– Закупорки великого бронха стороннім тілом або пухлиною з формуванням обтураційного ателектазу;

– Значному потовщенні плевральних листків.

>  Зникає голосове тремтіння при значному накопиченні ексудату в плевральній порожнині.

>  Симетричне   послаблення   голосового   тремтіння   в   фізіологічних умовах властиве ожирінню грудної клітки, в патологічних умовах при емфіземі легень, значному виснаженні пацієнта.

5. Визначення наявності сухих хрипів або грубого шуму тертя плеври.