Показання: ексудативний і гниіний плеврит, пневмоторакс, гемоторакс, хілоторакс, гідроторакс.

  Техніка пункції: для видалення повітря з плевральної порожнини пункцію вико­нують у другому міжребер’ї по середньоключичній лінії (в положенні хворого сидя­чи) або в четвертому - п’ятому міжребер’ї по середній пахвовій лінії (в положенні хворого лежачи на здоровому боці з відведеною за голову рукою). У разі гідро- та гемотораксу пункцію виконують у восьмому - дев’ятому міжребер’ї по задній па­хвовій або лопатковій лініях у положенні хворого сидячи з нахиленою вперед голо­вою і піднятою рукою на боці пункції (мал. 139).

  Після оброблення ділянки передбачуваного проколювання шкіру та підшкірну жирову клітковину інфільтрують 0,5 % розчином новокаїну у вигляді “лимонної кірки”. Лівою рукою фіксують шкіру та відтягують її по ребру донизу, щоб рановий канал після видалення голки став звивистим (для запобігання засмоктуванню повітря в плевральну порожнину або витіканню з неї ексудату в тканини грудної стінки), а правою проколюють м’які тканини безпосередньо над верхнім краєм реб­ра. Голку вводять на 3—4 см, одночасно знеболюючи міжреброві м’язи. Відчувши, що голка “провалилася”, або якшо хворий поскаржився на гострий біль (прокол пристінкової плеври), просування голки припиняють. Щоб запобігти проникненню повітря в плевральну порожнину (пневмоторакс), використовують перехідну гумову трубку, з’єднану з голкою та шприцом. Після аспірації порції плеврального вмісту гумову трубку стискають (мал. 140), шприц від’єднують і звільняють від рідини, після чого знову з’єднують з трубкою і повторюють аспірацію. Вміст плевральної порожнини видаляють. Щоб підтвердити, що вміст евакуйовано повністю, після пункції виконують рентгенологічне дослідження. Місце вколювання голки обробля­ють йодонатом, закривають стерильною марлевою серветкою і заклеюють лейкопластиром.

  Можливі помилки та ускладнення: ушкодження міжребрового судинно-нервово­го пучка, легені, діафрагми, печінки, селезінки, шлунка; кровотеча (гемоторакс); повітряна емболія.