Ця ділянка відповідає місцю розташування рота і має такі межі: згори відділена горизонтальною лінією, що проходить через основу перегородки носа; знизу — горизонтальною лінією, проведеною по підборідно-губній складці, і з боків — носо-губними складками. Умовно її розділять на ділянку губ (regio labium) і ротову порожнину (cavitas oris), в якій, своєю чергою, виділяють передню частину (до зубів) — присінок рота (vestibulum oris) і задню — власне ротову порожнину (cavitas oris propria).
Ротова щілина (rima oris) сформована верхньою і нижньою губами (labium superius et inferius). Вони є шкірно-слизовими складками, що зсередини вкриті слизовою оболонкою, а ззовні — шкірою.
Пошарова топографія. Шкіра губ тонка, містить велику кількість сальних і потових залоз і переходить у слизову оболонку на їх задній поверхні. Остання по середній лінії утворює вуздечки верхньої та нижньої губ (frenuli labii superioris et inferioris). Підшкірна жирова клітковина розвинена слабко. М'язовий шар губ містить у своєму складі коловий м'яз рота (m. orbicularis oris), м'яз — підіймач верхньої губи (т. levator labii superioris), м'яз — опускач нижньої губи (т. depressor labii inferioris). Між м'язами та слизовою оболонкою губ розташована пухка клітковина, в якій містяться слизові залози, судини і нерви.
Кровопостачання ротової ділянки здійснюють гілки лицевої артерії: верхня та нижня артерії губ (аа. labialis superior et inferior), а також гілки підочноямкової і підборідної артерії. Зазначені судини в ділянці губ формують своєрідне замкнене кільце. Вени губ супроводжують однойменні артерії і теж формують густу венозну сітку. Основний відтік крові відбувається в лицеву вену та її притоки.
За іннервацію шкіри та слизової оболонки губ відповідають II (верхня губа) та III (нижня губа) гілки трійчастого нерва, за рухову іннервацію м'язів — III гілка трійчастого нерва, зокрема щічна та крайова гілки нижньої щелепи.
Лімфа від губ відтікає у піднижньощелепні та щічні лімфатичні вузли, а від середньої третини нижньої губи — в підборідні лімфовузли. Останнє варто враховувати під час оперативних втручань з приводу раку нижньої губи (операція Ванаха).
Присінок рота — простір між губами і щоками (спереду) та між зубами й яснами (позаду). З власне порожниною рота він сполучається лише міжзубними проміжками і простором позаду третього великого кутнього зуба. У місцях переходу слизової оболонки губ і щік на коміркові відростки згори та знизу розташовано склепіння присінка рота (fornix superior et fornix inferior), а між ними — перехідна складка присінка. У присінок рота відкриваються протоки малих щічних і губних слинних залоз, а також парних привушних залоз.
Власне ротова порожнина — щілина, яка згори утворена твердим (palatum durum) і м'яким піднебінням (palatum molle), спереду і з боків — зубами (dentes), яснами (gingivae), комірковими відростками щелеп (processus alveolaris maxillae et mandibulae), знизу — язиком (lingua) і діафрагмою рота (мал.).
З ротовою частиною глотки (pars oralis pharyngeus) ротова порожнина сполучається за допомогою зіва (fauces). Тверде піднебіння утворюють зрощені по передній лінії піднебінні відростки верхньої щелепи та горизонтальної пластинки піднебінних кісток — піднебінне шво. Біля його переднього краю розташовані поперечні піднебінні складки (plicae palatinae transversae). Тверде піднебіння утворює склепіння ротової порожнини.
Пошарова топографія. Слизова оболонка в передньому відділі піднебіння утворює декілька поперечних складок і різцевий сосочок (papilla incisiva). Задній відділ гладенький, слизова оболонка міцно зрощена з окістям, оскільки немає підслизового шару. Між ними розташована сполучна тканина, що щільно з'єднує слизову оболонку з окістям і кісткою. У бічних відділах і на місці переходу в м'яке піднебіння розташовані залози. М'яке піднебіння — продовженням твердого піднебіння — є м'язовим утворенням з фіброзною основою (піднебінний апоневроз), вкритим слизовою оболонкою із скупченням слизових залоз.
М'яке піднебіння утворюють такі м'язи: м'яз — натягувач піднебінної завіски (m. tensor veli palatini), м'яз — підіймач піднебінної завіски (т. levator veli palatini); піднебінно-глотковий (m. palatopharyngeus); піднебінно-язиковий (m. palatoglossus). Межею між порожниною рота та глоткою є зів, відокремлений згори заднім краєм м'якого піднебіння та піднебінним язичком. З боків зів переходить у піднебінні дужки: піднебінно-язикову (arcus palatoglossus) — передню складку зіва та піднебінно-глоткову (arcus palatopharyngeus) — задню складку зіва, а знизу його межею є корінь язика (radix linguae). Між піднебінними дужками у мигдаликових ямках розташовані піднебінні мигдалики (tonsillae palatinae). З боку порожнини рота мигдалики вкриті слизовою оболонкою, що заходить у мигдаликові крипти (cryptae tonsillae) та щілини (fissurae tonsillae). Піднебінні мигдалики разом з глотковим, язиковим і трубними мигдаликами утворюють лімфатичне глоткове кільце (кільце Пирогова—Вальдеєра) .
Іннервацію твердого та м'якого піднебіння забезпечують великий піднебінний (n. palatinus major) і носо-піднебінний (n. nasopalatinus) нерви, що відходять від верхньощелепного нерва. М'язи м'якого піднебіння іннервує глоткове сплетення (plexus pharyngeus), а м'яз — натягувач м'якого піднебіння — гілка нижньощелепного нерва.
Дно ротової порожнини — це утворення між під'язиковою кісткою і нижньою щелепою, до складу якого входять язик, його м'язи (підборідно-язиковий (m. genioglossus), шило-язиковий (т. styloglossus), під'язиково-язиковий (т. hyoglossus)) і діафрагма рота, яку формує щелепно-під'язиковий м'яз (m. mylohyoideus; мал. ).
Над діафрагмою рота розташований підборідно-під'язиковий м'яз, а під діафрагмою — двочеревцевий і шило-під'язиковий (m. stylohyoideus).
Язик (lingua) — м'язовий орган, в якому розрізняють тіло (corpus linguae), корінь (radix linguae), спинку (dorsum linguae), верхівку (apex linguae), а також край язика (margo linguae) і дві поверхні — верхню (це спинка язика) та нижню (facies inferior linguae). На спинці язика по середній лінії розташована серединна борозна язика (sulcus medianus linguae). У товщі язика проходить вертикальна сполучнотканинна пластинка — перегородка язика (septum linguae), яка розділяє орган на дві симетричні половини. На спинці язика поперечно розташована неглибока межова борозна (sulcus terminalis), яка має форму кута, відкритого вперед, або латинської літери V. Біля верхівки цього кута розташований сліпий отвір язика (foramen caecum linguae) — залишок редукованої щито-язикової протоки (ductus thyroglossalis).
Кровопостачання язика. Основною атрерією, що забезпечує кровопостачання язика, є язикова артерія, що відходить від зовнішньої сонної артерії. Для її перев'язування перед операцією на цьому органі визначають спеціальний трикутник, описаний М.І. Пироговим. У кровопостачанні язика беруть участь глибока артерія від язикової артерії та гілки висхідної піднебінної і глоткової артерій. Вищезазначені артерії формують анастомозну сітку в товщі язика, і тому однобічна перев'язка язикової артерії під час кровотеч не завжди є ефективною. Венозний відтік від язика відбувається через парну язикову вену (v. lingualis), яка впадає в лицеву та внутрішню яремну вени.
Руховим нервом для м'язів язика є під'язиковий нерв (XII пара), чутливим нервом, який сприймає біль, температуру та тактильні відчуття, є язиковий нерв (n. lingualis) — гілка нижньощелепного нерва (III гілка трійчастого нерва). Язикові гілки язико-глоткового нерва іннервують слизову оболонку кореня язика, гілки верхнього гортанного нерва (n. laryngeus superior), який відходить від блукаючого нерва, — ділянку слизової оболонки надгортанника. Нервом специфічної смакової чутливості для передніх двох третин язика є барабанна струна (chorda tympani) — гілка проміжного нерва (n. intermedius), для задньої третини — язико-глотковий нерв (IX пара). Гіркий смак краще сприймають задні відділи язика, солодкий — передня третина органа, солоний — бічні поверхні.
Лімфа від язика відтікає в поверхневі та глибокі (м'язові) лімфатичні судини на кожному боці, що впадають у підборідні, піднижньощелепні, заглоткові та глибокі лімфатичні вузли шиї.
Кровопостачання лиця. Основним джерелом кровопостачання тканин лиця є ліва та права зовнішні сонні артерії, що відходять від загальної сонної артерії (a. carotis communis) у ділянці сонного трикутника шиї. Від зовнішньої сонної артерії до лиця відходить лицева артерія, що, перегинаючись через середину нижнього краю нижньої щелепи, йде до кута ротової щілини та внутрішнього кута ока, де закінчується кутовою артерією (a. angularis), яка анастомозує з артерією спинки носа (a. dorsalis nasi) — гілкою очної артерії із системи внутрішньої сонної артерії. На своєму протязі лицева артерія віддає такі гілки: висхідну піднебінну, підборідну (a. submentalis), нижню та верхню губні (аа. labials inferior et superior), мигдаликову (r. tonsillaris), залозові (rr. glandularis), гілку перегородки носа (r. septi nasi) та бічну гілку носа (r. lateralis nasi). Початковий відділ лицевої артерії розташований поверхнево, тому пульсацію її спостерігають на середині тіла нижньої щелепи біля переднього краю жувального м'яза. Крім того, в цьому місці, притиснувши пальцем, можна спинити кровотечу із лицевої артерії та її гілок. Лицеву артерію проектують у косому напрямку від середини тіла нижньої щелепи до внутрішнього кута ока. У проксимальному відділі ця артерія розташована у фасціальному ложі піднижньощелепної залози, де віддає низку гілок. Лицева артерія формує багато анастомозів у різних тканинних шарах лиця. Є прямі анастомози лицевої артерії з поперечною артерією лиця (a. transversa faciei), підочноямковою артерією, язиковою, потиличною, висхідною глотковою (a. pharyngea ascendens), щічною. Крім внутрішньосистемних анастомозів на кожному боці лиця лицева артерія має міжсистемні анастомози: у підборідній ділянці (regio submentalis), ротовій, носовій і очноямковій.
Поверхнева скронева артерія є другою важливою артерією лицевого відділу голови і кінцевою гілкою зовнішньої сонної артерії. Вона проходить у товщі привушної залози і виходить під шкіру попереду зовнішнього слухового проходу, де віддає такі артерії: поперечну артерію лиця, середню скроневу, вилично-очноямкову. Поверхнева скронева артерія віддає і низку гілок: привушну (r. parotideus), передні вушні та дві кінцеві — тім'яну і лобову. Враховуючи умовну проекційну лінію поверхневої скроневої артерії, можна визначити пульс на ній та спинити кровотечу.
Верхньощелепна артерія є також кінцевою гілкою зовнішньої сонної артерії. Згідно з її топографією виділяють три відділи: перший огинає шийку нижньої щелепи, другий — проходить у скронево-крилоподібному проміжку, який створений скроневим і бічним крилоподібним м'язами, третій — на протязі крило-піднебінної ямки (fossa pterygopalatina). У кожному відділі верхньощелепна артерія віддає низку артеріальних гілок. Так, у першому від неї відходять глибока вушна, передня барабанна, середня оболонна, нижня коміркова артерії. Остання через отвір нижньої щелепи проникає в однойменний канал і, виходячи через підборідний отвір (foramen mentale), отримує назву "підборідна гілка" (r. mentalis). Середня оболонна артерія через остистий отвір (foramen spinosum) проникає в порожнину черепа, де розділяється на передню та задню гілки. Гілками другого відділу верхньощелепної артерії є жувальна, передня та задня глибокі скроневі, щічна, задня верхня коміркова, а також крилоподібні гілки (rr. pterygoidei). Підочноямкова артерія — гілка третього відділу верхньощелепної артерії — через нижню підочноямкову щілину входить в очну ямку та через підочноямкові борозну і канал досягає однойменного отвору, де віддає передні верхні коміркові артерії до верхнього зубного ряду. Друга гілка згаданого відділу — низхідна піднебінна (a. palatina descendens) — спускається вниз по великому піднебінному каналу (canalis palatinus major) і закінчується великою піднебінною артерією (a. palatina major) та малими піднебінними артеріями (аа. palatinae minores), які здійснюють кровопостачання твердого та м'якого піднебіння. Третя гілка третього відділу верхньощелепної артерії — клино-піднебінна (a. sphenopalatina) — проходить через однойменний отвір на бічній стінці носа, розгалужуючися на задні бічні носові артерії (аа. nasales posteriores laterales) і задні перегородкові гілки (rr. septales posteriores).
Вищезазначені артерії та їх гілки формують дуже густу пошарову анастомозну сітку, яка забезпечує добре кровопостачання усіх тканин лиця. Усі магістральні гілки розташовані вздовж пучків мімічних і жувальних м'язів, навколо природних отворів, які формують своєрідні артеріальні кільця. Останні сприяють швидкому загоюванню ран і формуванню рубців.
Венозна система лиця. Існують дві венозні сітки лиця: поверхнева та глибока. До першої належать лицева та занижньощелепна вени.
Венозна кров від шкіри, підшкірної жирової клітковини, мімічних м'язів і частково від глибоких шарів лиця надходить у лицеву вену, що супроводжує однойменну артерію на всьому її протязі. Починається лицева вена в медіальному куті очної ямки й очного яблука у вигляді кутової вени (v. angularis). Остання широко анастомозує з гілками очних вен, які впадають у печеристу пазуху (sinus cavernosus) і мають судинні зв'язки з іншими пазухами основи черепа та гілками внутрішньої яремної вени. На всьому протязі лицевої вени в неї впадають такі вени: надблокові, надочноямкова, верхні та нижні повікові (w. palpebralis superiores et inferiores), зовнішні носові (w. nasales externae), верхня та нижні губні (v. labialis superior et w. labiales inferiores), глибока вена лиця (v. profunda faciei), зовнішня піднебінна (v. palatine externa), підборідна (v. submentalis) та привушні вени (w. parotideae). Занижньощелепна вена, що утворилася завдяки злиттю поверхневої скроневої (v. temporalis superficialis) і верхньощелепної (v. maxillaris) вен, проходить у товщі привушної залози та позаду гілки нижньої щелепи, а її кінцевий відділ з'єднується з лицевою веною в ділянці шиї і спільним стовбуром впадає у внутрішню яремну вену. Венозними притоками занижньощелепної вени є середня скронева вена, поперечна вена лиця, середня оболонна, глибока скронева, верхньощелепні вени, передні вушні, привушні, суглобові, барабанні (w. tympanicae) та шило-соскоподібна вени. Більшість цих вен має анастомози з крилоподібним сплетенням (plexus pterygoideus), венами крилоподібного каналу (v. canalis pterygoideus) і дрібними сплетеннями в товщі м'язів і глибоких відділів лиця. Крилоподібне сплетення становить основу глибокої венозної сітки лиця, що має значні анастомози з поверхневою сіткою лиця і притоками лицевої вени, а також з очними венами та печеристою пазухою твердої оболони основи черепа. Через це дуже небезпечними є гнійні процеси, що розвиваються в ділянках лицевого відділу голови, особливо носоротового трикутника (фурункули, карбункули, абсцеси, флегмони). Вони можуть поширюватися в порожнину черепа та спричинювати гнійні запальні процеси пазух твердої оболони (синустромбоз, менінгіт, лептоменінгіт тощо).
Іннервація лиця. Іннервують лице рухові та чутливі нерви. До рухових належать два черепних нерви: лицевий (VII пара) і трійчастий (V пара). Лицевий нерв іннервує мімічні м'язи лиця, а також віддає гілки до скроневого, підшкірного м'яза шиї (m. platysma), шило-під'язикового та заднього черевця двочеревцевого м'яза. Жувальні м'язи лиця іннервує нижньощелепний нерв — III гілка трійчастого нерва (V пара). Чутливу іннервацію шкіри лиця та слизової оболонки здійснюють трійчастий і язикоглотковий нерви, а також додатково гілки шийного сплетення (plexus cervicalis): великий вушний і малий потиличний нерви.
Лімфатична система лиця. Від поверхневих шарів лиця лімфа відтікає в підборідні, нижньощелепні та привушні лімфатичні вузли (мал.).
Від передніх відділів носової та ротової порожнин лімфатичні судини йдуть до підборідних і піднижньощелепних лімфатичних вузлів, від задніх відділів — до потиличних і глибоких шийних. Від очної ямки лімфа теж відтікає у глибокі шийні вузли. Між зазначеними вузлами існують численні анастомози, розташовані переважно в межах нижньої губи, підборіддя, кореня та спинки носа.

Мал.  Топографічна анатомія ротової порожнини:
1 — верхня губа; 2 — вуздечка верхньої губи; 3 — тверде піднебіння; 4 — м'яке піднебіння; 5 — піднебінно-язикова щілина (arcus palatoglossus); 6 — піднебінно-глоткова щілина (arcus palatopharyngeus); 7 — піднебінний мигдалик (tonsilla palatina); 8 — нижня губа; 9 — вуздечка нижньої губи; 10 — коловий м'яз рота; 11 — щічний м'яз; 12 — перешийок зіва (isthmus faucium); 13 — піднебінний язичок (uvula palatina); 14 — піднебінне шво (raphes palatini)

Мал. Дно ротової порожнини:
1 — верхній поздовжній м'яз язика (m. longitudinalis superior); 2 — вертикальний м'яз язика (m. verticalis linguae); 3 — під'язиково-язиковий м'яз; 4 — підборідно-язиковий м'яз; 5 — шило-язиковий м'яз; 6 — клітковина дна ротової порожнини; 7 — тіло нижньої щелепи (corpus mandibulae); 8 — щелепно-під'язиковий м'яз; 9 — двочеревцевий м'яз (m. digastricus); 10 — підборідно-під'язиковий м'яз (m. geniohyoideus); 11 — під'язикова залоза; 12— під'язикова артерія (ш. sublingualis); 13 — під'язиковий нерв (n. hypoglossus); 14 — глибока артерія язика (m. profunda linguae); 15 — поперечний м'яз язика (m. transversus linguae); 16 — язикові залози

Мал.  Лімфатична система лиця:
1 — бічні шийні вузли; 2 — підвушні вузли; 3 — соскоподібні вузли; 4 — завушні вузли; 5 — перед вушні вузли; 6 — виличний вузол; 7 — носо-губний вузол; 8 — щічний вузол; 9 — піднижньощелепний вузол; 10 — підборідний вузол; 11 — нижньощелепний вузол; 12 — глибокі шийні вузли