Загальний огляд дає багато цінної інформації. Звертають увагу на наявність вимушеного положення в ліжку. Наприклад, при нападі бронхіальної астми хворий сідає в ліжку, фіксує верхній плечовий пояс, спираючись на ліжко або на власні коліна, щоб підключити допоміжні дихальні м’язи до акту видиху та полегшити дихання. При сухому плевриті больові відчуття в ураженій половині зменшуються при положенні, лежачи на ураженому боці – хворий при цьому зменшує екскурсію грудної клітки та відповідно тертя листків плеври. Бронхоектатична хвороба характеризується тим, що при положенні на здоровому боці у хворого починається кашель з відходженням великої кількості гнійної мокроти – це так званий постуральний дренаж – очищення бронхів від мокроти за допомогою певного положення в ліжку, і навпаки, якщо пацієнт хоче зменшити або припинити кашель, він лягає на хворий бік.

У частини хворих можна відмітити синюшне забарвлення губ, шкірних покривів, обличчя – центральний ціаноз – зустрічається при обструктивному бронхіті, туберкульозі легень. Причиною ціанозу є порушення газообміну в легенях з гіпоксією та гіперкапнією крові. При крупозній пневмонії можна виявити гіперемію (рум’янець) обличчя з одного боку, відповідно до ураженої легені внаслідок подразнення симпатичного нерва, спостерігається рясна герпетична висипка на губах та носі, виражений ціаноз носогубного трикутника. У частини хворих можна виявити симптом „барабанних паличок” (потовщення кінцевих фаланг пальців рук) і симптом „годинникових скелець” (опуклість нігтьових пластинок). Ці симптоми характерні для тривалих та виснажливих захворювань (легеневі нагноєння, бронхоектатична хвороба).

Топографічні ділянки та лінії грудної клітки

З метою уточнення локалізації патологічного процесу в грудній клітці користуються топографічними ділянками та лініями грудної клітки.

На грудної клітки виділяють наступні топографічні ділянками:

>  Спереду:

–    Надключична права та ліва;

–    Підключична права та ліва;

–    Власне передня поверхня грудної клітки.

>  Збоку:

–    Аксилярна права та ліва;

–    Бокова права та ліва.

>  Ззаду:

–    Надлопаткова права та ліва;

–    Міжлопаткова;

–    Підлопаткова права та ліва.

Розрізняють наступні вертикальні топографічні лінії грудної клітки:

• Передня серединна лінія (linea mediana anterior) – проходить рівно через середину передньої поверхні грудної клітки;

• Парастернальна лінія (linea parasternales dextra et sinistra) – розташована рівно посередині між передньою серединною та середньоключичною лініями;

• Середньоключична (linea medioclaviculares dextra et sinistra) – починається від середини ключиці, у чоловіків проходить через сосок;

• Передня аксилярна лінія (linea axilares anteriores dextra et sinistra) – починається від переднього краю аксилярної ямки;

• Середня аксилярна лінія (linea axilares mediae dextra et sinistra) – починається від середини аксилярної ямки, проходить рівно по латеральному боці грудної клітки;

• Задня аксилярна лінія (linea axilares posteriores dextra et sinistra) – починається від заднього краю аксилярної ямки;

• Лопаткова лінія (linea scapulares dextra et sinistra) – проходить через нижній кут лопатки при опущених вздовж тіла руках;

• Паравертебральна лінія (linea paravertebrales dextra et sinistra) – знаходиться рівно посередині між лопатковою та задньою серединною лініями;

• Задня серединна лінія (linea mediana posterior) – знаходиться ззаду, рівно посередині вздовж хребта.

Щоб швидко зорієнтуватись у якому межребер’ї локалізується та чи інша патологічна зміна органів грудної клітки, слід пам’ятати:

♦ Одразу під ключицею знаходиться І міжребер’я;

♦ В ділянці кута між рукояткою та тілом груднини (кут Людовика)

прикріпляються   хрящові   частини   II   ребер,   відповідно   під   ними

знаходяться II меж ребер’я;

♦ У чоловіків соски проектуються в IV міжребер’ях;

•  При   опущених   руках   нижній   кут   лопатки   проектується   в   VII міжребер’ї.

Огляд грудної клітини

Огляд грудної клітки слід проводити за певним планом. Розрізняють статичний та динамічний огляд грудної клітки.

Статичний огляд передбачає вивчення особливостей грудної клітки, не беручи до уваги акт дихання.

Завданнями статичного огляду є:

1.Визначення  форми  грудної клітки.  Вона  може  бути  фізіологічною (нормальною) та патологічною.

♦ Нормальні форми грудної клітки:

–         Нормостенічна – властива особам нормостенічної тілобудови, нагадує обрізаний конус, передньозадній розмір менший за боковий, надключичні ямки виражені помірно, лопатки щільно прилягають до грудної клітки.

–         Гіперстенічна – зустрічається у осіб гіперстенічної тілобудови, нагадує циліндр, напрям ребер майже горизонтальний, надключичні ямки сгладжені, лопатки щільно прилягаюь до грудної клітки.

–         Астенічна – грудна клітка видовжена та сплощена, ребра мають косий напрям, надключичині ямки добре виражені, плечі опущені, лопатки відстають від грудної клітки.

♦ Патологічні форми грудної клітки:

Емфізематозна (діжкоподібна) – нагадує гіперстенічну, вкорочена, різко розширена, знаходиться ніби в положенні максимального вдиху з горизонтально розташованими ребрами, високо піднятими плечами, короткою шиєю, надключичні ямки виступають у вигляді “подушок”, – це інспіраторна форма грудної клітки. Така форма грудної клітки зустрічається при нападі бронхіальної астми, при емфіземі легень.

Паралітична грудна клітка – різко подовжена, сплощена, ніби опущена і знаходиться ніби в положенні максимального видиху. Ребра сильно нахилені донизу, ключиці різко виступають, над- та підключичні ямки западають, лопатки відстають від грудної клітки (криловидні лопатки) —це експіраторна форма грудної клітки. Зустрічається у астенічних осіб, що різко схудли, при туберкульозі легень, раку легень.

Воронкоподібна грудна клітка – грудна клітка “шевця” – має аномалію у вигляді заглиблення в нижній частині грудини.

Човникоподібна грудна клітка – схожа на воронкоподібну, заглиблення у вигляді човника розташоване в верхній та середній частині грудини.

Рахітична грудна клітка – має дві характерні ознаки: грудина різко видається вперед (“курячі груди”) у вигляді кіля та чоткоподібні потовщення у місці переходу реберних хрящів у кістку – “рахітичні чотки”.

Кіфосколітична грудна клітка формується найчастіше після перенесеного туберкульозу грудного відділу хребта внаслідок його значної деформації – вигину назад та вбік, часто з формуванням горба. Це призводить до важких порушень функції дихання.

2. Визначення симетричності обох половин грудної клітки. У здорової людини обидві половини грудної клітки однакові. Асиметрія може розвинутись в двох випадках:

>   збільшення в розмірах однієї половини грудної клітки внаслідок

– накопичення рідини в плевральній порожнині (гідроторакс);

– накопичення повітря в плевральній порожнині (пневмоторакс);

– одночасне накопичення рідини та повітря в плевральній порожнині;

– компенсаторна (вікарна) емфізема однієї легені.

> Зменшення в розмірах однієї половини або частини грудної клітки видалення частини або всієї легені (лобектомія, пульмонектомія); зморщування частини легені при розвитку сполучної  тканини (вогнищевий пневмофіброз);

– спадіння частини легені (ателектаз);

– розвиток плевральних злук.

3. Вивчення стану грудного відділу хребта, У здорових осіб грудному відділу хребта властивий помірний кіфоз, тобто згин дозаду. Патологічними змінами грудного відділу хребта вважаються:

> кіфоз – значне викривлення дозаду (може поєднуватися з горбом);

> лордоз – викривлення вперед;

> сколіоз — викривлення хребта вбік.

5. Визначення особливостей над- та підключичних  ямок, розташування ключиць, відставання від грудної клітки лопаток.

6. Наявність локальних випинань, розширених вен та капілярів, післяопераційних та інших рубців.

Динамічний  огляд  дозволяє вивчити участь  грудної клітки  в  акті дихання.

Завдання динамічного огляду грудної клітки:

1.Визначення участі в акті дихання основних (міжреберні  м’язи, діафрагма) та допоміжних м’язів (шиї, плечового поясу). Участь допоміжних м’язів в акті дихання в стані спокою є об’єктивною ознакою задишки чи ядухи.

2. Вивчення симетричності участі обох половин грудної клітки в акті дихання. Відставання однієї половини грудної клітки в акті дихання спостерігається при:

• Накопиченні рідини або повітря в плевральній порожнині;

• Сухому плевриті (рефлекторне обмеження);
• Наявності злук у порожнині плеври;

• Виключення частини легені з акту дихання внаслідок пневмонії, пухлини, ателектазу тощо;

•   Виражених невралгіях, міозитах, переломах ребер тощо.

3. Визначення типу дихання. Найчастіше у чоловіків спостерігається черевний тип дихання (переважно за рахунок скорочення діафрагми), а у жінок грудний (переважно за рахунок скорочення міжреберних м’язів).

4. Визначення частоти дихання. У здорової дорослої людини частота дихання у спокої коливається у межах 16-18 на хвилину. Слід зазначити, що оскільки частота  дихання  залежить від нашої  свідомості і  хворий  може самостійно регулювати частоту дихання, то й підраховувати цей показник слід непомітно для пацієнта.

> Зменшення частоти дихання  (брадіпное) в фізіологічних  умовах спостерігається підчас сну (12-14 на хвилину). В патологічних умовах брадіпное характерне для звуження гортані або трахеї (уповільнення вдиху), і нерідко при звуженні дрібних бронхів під час нападу бронхіальної астми (уповільнення видиху).

>  Збільшення частоти диханя (тахіпное) в нормі спостерігається при фізичному та нервово-психічному перенапруженні. В патологічних умовах тахіпное властиве лихоманці, більшості  захворювань органів дихання,  що затрудняють газообмін в легенях (пневмонія, емфізема, ателектаз, гідро- та пневмоторакс тощо), а також захворюванням органів кровообігу.

5. Вивчення ритму дихання . В фізіологічних умовах дихання повинне бути правильним. Ряд патологічних станів супроводжується порушенням ритму дихання. Якщо порушення ритму дихання повторюється в певній послідовності, то таке дихання називається періодичним. Виділяють наступні види періодичного дихання:

♦ Дихання  Чейна-Стокса – періоди  хвилеподібного  наростання  та  спаду глибини дихання, поділені періодами апное;

♦ Дихання Біота – група однакових за глибиною циклів дихання поділені періодами апное;

♦ Дихання Куссмауля – глибоке, шумне дихання;

♦ Дихання Грокко – періоди хвилеподібного наростання та спаду глибини дихання без поділу періодами апное.

6. Визначення глибини дихання.