03.01.2015, 22:02 | |
Техніка операції: розріз завдовжки 6-8 см проводять по середній лінії від вирізки груднини вгору (мал1). Розрізають шкіру, підшкірно жирову клітковину, поверхневу фасцію та власну фасцію шиї. У надгруднинному клітковинному просторі зміщують вниз яремну венозну дугу (arcus venosus jugularis), захищаючи її гачком. По зонду розрізають лопатково-ключичну та внутрішню шийну фасції і краї її разом з довгими м'язами гортані за допомогою гачків розводять у сторони. Клітковину перед трахеєю проходять тупо, зміщуючи вбік щитоподібну артерію й однойменну вену. У нижньому куті рани можливе розташування плечо-головного стовбура (truncus brachiocephalicus), ушкодження якого може спричинити смерть пацієнта. Подальша тактика хірурга нічим не відрізняється від описаної вище. Переваги: не супроводжується травмами голосового апарату гортані, рідко виникає стеноз дихального горла. Недоліки: ризик ушкодження плечо-головного стовбура, непарних судин щитоподібної залози. Технічно складна. Після трахеостомії канюлю залишають у трахеї, доки не зникнуть явища, що утруднюють дихання. У разі закупорення канюлі слизом її очищають, витягують лише внутрішню трубку. Після видалення канюлі рану не зашивають - вона закривається самостійно. Для профілактики рубцевого звуження трахеї за тривалого використання канюлі рекомендують трахеостомію за Б'юрком, за якої на передній стінці другого та третього кілець трахеї викроюють клапоть, обернений основою вниз (Мал.2). Верхівку клаптя кетгутовим швом фіксують до поверхневої фасції. Після видалення канюлі клапоть трахеї вкладають на місце, що унеможливлює виникнення стенозу та надлишковий ріст грануляцій. Це важливо у дітей, оскільки вони мають вузьку підгортанну щілину. Можливі ускладнення трахеостомії:
| |
| |
Переглядів: 2446 | Завантажень: 0 | |