Рани шиї мають такі характерні особливості:

• звивистий рановий хід.
• можливе перетворення ранового каналу на окремі порожнини через зсув шарів і органів шиї.
• проходження ранового каналу через численні клітковинні простори шиї і можуть бути джерелом повітряної емболії.
• інфікованість ран шиї через ушкодження її органів (гортань, трахея, глотка, стравохід).
• рани шиї часто призводять до порушення зовнішнього дихання, тому першим етапом лікарської допомоги є інтубація трахеї.

   Основні принципи ПХО ран шиї. Рани шиї пошарово розширюють уздовж великих мязів і судинно-нервових пучків, нежиттєздатні тканини видаляють. Обов'язково розширюють усі міжфасціальні клітковинні простори. Сторонні тіла видаляють лише в тому разі, коли вони становлять ризик ушкодження великих кровоносних судин і розвитку асфіксії. Шкірні шви накладають лише на поверхневі рани. Якщо рановий канал проходить через клітковинні простори, в них встановлюють дренажі.

  У разі ушкодження трахеї та гортані хрящі перерізають лише в тих місцях, де немає охрястя. Рани цих органів обовязково зашивають. Часто виникає потреба у проведенні трахеостомії. Пацієнтам з пораненням трахеї і гортані обовязково виконують дренування загруднинної клітковини переднього середостіння.

  У разі поранення стравоходу краї рани вирізають, на стінку накладають шов, через порожнину носа вводять гумовий зонд для харчування хворого. Обовязковим у цьому випадку є дренування заднього середостіння.