Ендоскопічні операції - це лікувальна операція або діагностична процедура без широкого оперативного розтину покривів, яку виконують під візуальним контролем через спеціальну оптико-телевізійну систему за допомогою спеціальних інструментів через точкові проколи тканин (лапароскопічні, торакоскопічні, артроскопічні операції) або через природні фізіологічні отвори (під час фіброезофагогастродуоденоскопії, колоноскопії, бронхоскопії, цитоскопії та ін.)

ЕТАПИ РОЗВИТКУ ЕНДОСКОПІЧНОЇ ХІРУРГІЇ

    Ідею виконувати візуальний огляд внутрішніх органів без широкого розрізу покривів у 1901р. висунув Келлінг, який провів експеременталну "целіоскопію" (лапароскопію) після "вдування" (інсуфляції) повітря. У тому самому році гінеколог з Петербурга Отт повідомив про виконану "вентроскопію" - обстеження черевної порожнини за допомогою свічки, лобового дзеркала та трубки, введеної через кольпотомічний отвір. У 1910 р. шведський лікар Якобеус застосував цю техніку, оперуючи людину, він також увів у практику термін "лапароскопія".

   Наступний етап був пов'язаний з розвитком оптики й обладнання. Німецький гепатолог Кальк у 1929 р. розробив похилі лінзи для лапароскопа і через 5 років застосував апарат із вбудованими біопсійними щипцями.

   У 1938 р. Янош Вереш з Угорщини розробив безпечну голку з пружнним обтуратором для накладення пневмотораксу. У 1947 р. Рауль Палмер обгрунтував принцип контролю внутрішньочеревного тиску при інсуфляції, а німецький гінеколог і інженер професор Курт Земм розробив автоматичний інсуфлятор.

   Революційний етап в ендоскопічній хірургії почався у 80-х роках минулого століття, коли японські інженери сконструювали матрицю, що давала змогу трансформувати відеосигнал для передачі на монітор. Це поклало початок (завдяки поліпшенню якості зображення, його збільшенню в 30-40 разів) виконанню радикальних лапароскопічних хірургічних втручань. У1987 р. французький хірург Піліп Мурі вперше успішно виконав лапароскопічну холецистектомію. У 1990 р. F. Gotz і співавтор доповіли про позитивні результати лапароскопічної апендектомії, виконаної модифікованим лігатурним методом при хронічному та гострому апендициті.

   Від середини 90-х років у всьому світі і в Україні почалося стрімке впровадження в клінічну практику ендоскопічної хірургії. Нині за цією технологією виконують більшість операцій при жовчнокам'яній і багатьох гінекологічних захворюваннях. Широко застосовують ендоскопічні втручання в хірургії органів грудної та черевної порожнин, нирок і надниркових залоз, при абдомінальних і спинномозкових грижах, а також у судинній хірургії.