Вісцеральний і парієтальний листки плеври в фізіологічних умовах мають гладку поверхню і постійну вологу  змазку у вигляді капілярного шару плевральної рідини. Тому ковзання їх в процесі акту дихання проходить безшумно. Різні патологічні стани плеври призводять до зміни фізичних властивостей плевральних листків і створюють умови для сильнішого тертя їх між собою і виникнення при цьому своєрідного додаткового шуму – шуму тертя плеври. Такими умовами шершавість і нерівність поверхні плеври, висихання її поверхні, що утворюються  при її запаленні за рахунок відкладання шарів фібрину, розвитку в вогнищі запалення сполучнотканинних тяжів, рубців, злук між листками плеври, що може бути зумовлене, як банальним, так і раковим чи туберкульозним процесом, а також захворюваннями, що супроводжуються значним зневодненням організму (цукровий діабет, особливо при розвитку гіперосмолярної коми, холери, водне голодування, тощо).
Шум тертя плеври вислуховується в обидві фази дихального циклу (вдих і видих) і за своїм звуковим характером є дуже різноманітним. Він може нагадувати скрип шкіри, хрускіт снігу, шелест паперу чи шовку. В переважній більшості випадків він досить голосний, хоч і в деяких випадках може ледве прослуховуватися.
На початку розвитку сухого плевриту шум буває досить ніжним, тихим і за тембром нагадує звук, який отримується при терті тканини або шкіри пальців біля вуха. В розпал захворювання він змінює свій характер і може нагадувати крепітацію або дрібноміхурцеві хрипи, а інколи і хрускіт снігу.
Часом вдається вислухати шум тертя плеври при ексудативному плевриті. Це буває на початку і в кінці захворювання.
В окремих випадках шум тертя плеври може вислуховуватись і над ексудатом. Це буває, якщо стетоскоп ставлять на ребра, що є добрим провідником звуку, який утворюється при терті листків плеври між собою в зоні відмежування рідини.
При утворенні плевральних нашарувань шум тертя плеври можна визначити пальпаторно.
Тривалість існування шуму тертя плеври різна. При ревматичному плевриті шум тертя плеври може спостерігається протягом декількох годин, а потім може щезати і появлятися знову. При сухому плевриті туберкульозного походження, а також при розрішенні ексудативного його можна вислуховувати кілька тижнів. Шум тертя плеври може прослуховуватися і протягом багатьох років, якщо в результаті плевриту утворюються грубі плевральні нашарування, злуки, деформація поверхні.
Місце вислуховування шуму тертя залежить від місця її ураження і характеру патологічного процесу. Найчастіше цей шум виявляється в нижньолатеральних відділах грудної клітки, де проходить максимальний рух легень при диханні. В окремих випадках цей шум можна вислухати і в ділянці верхівок легень при розвитку в них туберкульозного процесу і розповсюдженні його на плевральні листки.
При локалізації запального процесу в плеврі, що стискається з серцем, може з’являтися плевроперикардіальний шум, що прослуховується не тільки в фази вдиху і видиху, але й під час скорочення серця. На відміну від внутрішньосерцевих шумів цей шум чітко вислуховується на фоні глибокого вдиху, коли плевральні листки щільно прилягають до серцевої сорочки.