Крепітація (crepitatio) на відміну від хрипів виникає в альвеолах в момент їх розлипання на вдисі при наявності на їх поверхні рідини. Вона нагадує тріск подібний тому, який отримують при розтиранні пучка волосся біля вуха. Вона переважно вислуховується в перші дні пневмонії і на початку одужання (стадія розсмоктування).
На початку запального процесу в легенях ексудат не заповнює порожнини альвеол, а лише просякає стінки їх і змочує їх внутрішню поверхню. Оскільки при видисі альвеоли  спадаються їх стінки, змочені клейким ексудатом, злипаються. При вдисі альвеоли знову розправляються, злиплі їх стінки відриваються одна від одної і при цьому виникає короткий звук. Сума таких звуків, що походять з розлипання стінок численних альвеол, є крепітацією. В розпал запалення, коли альвеоли заповнені ексудатом, крепітація не вислуховується. Коли ж ексудат починає розсмоктуватися і порожнини альвеол очищаються, стінки альвеол ще залишаються на деякий час змочені ексудатом, тоді знову створюється можливість для виникнення крепітації. Таким чином, крепітація вислуховується в першій стадії (стадія гіперемії) пневмонії і називається початковою (crepitatio indux), і в останній стадії розрішення - кінцева крепітація (crepitatio redux).
Не так рідко крепітація вислуховується протягом всього процесу запалення легень. Це пояснюється тим, що окремі стадії запального процесу починаються і закінчуються в різних ділянках легень не завжди одночасно. В одних – запалення закінчується, а в інших – починається. Певні корективи в перебіг запалення вносить і лікування, що може зупиняти процес на першій стадії, яка може бути і останньою.
Крепітація вислуховується також при інфаркті легень, коли стінки альвеол змочені кров’ю, набряці легень, коли вони змочені набряковою рідиною, при ателектазі легені, коли внаслідок зменшення дихальної екскурсії в ателектатичній ділянці порушується кровообіг в основному за рахунок порушення відтікання крові і лімфи, що зумовлює застійну трансудацію в альвеоли, що при достатньо глибоких вдихах зумовлює крепітацію.
 Крепітація нерідко супроводить пневмосклероз, оскільки при цьому мають місце грубі порушення архітектоніки бронхолегеневого апарату, що зумовлюють вено- і лімфостаз з процесами транссудації в альвеоли.
Оскільки для повного розправлення альвеол (особливо альвеол із злиплими стінками) потрібен сильніший вдих, тому крепітація при поверхневому диханні може не вислуховуватися і щоб її почути необхідно попросити хворого глибше дихати.
Крепітацію інколи важко відрізнити від дрібноміхурцевих вологих хрипів, особливо тих, що виникають в найдрібніших бронхах (бронхіолах). Ці хрипи настільки дрібні, що подібні до крепітації, чому і отримали назву субкрепітуючих. Треба пам’ятати, що крепітацію чути тільки під час вдиху, частіше в його кінці, а субкрепітуючі хрипи, як і всі інші, чути в обидві фази дихання. Хрипи змінюються під час кашлю, а крепітація залишається такою ж.
Крепітація може вислуховуватися в людей з нормальними легенями. Так, наприклад, якщо слабкого хворого, що тривалий час лежав у ліжку, посадити і вислухати грудну клітку в ділянці нижніх країв легень, то при перших кількох глибоких вдихах може вислухатись крепітація, котра швидко щезає. Це ж саме спостерігається в людей похилого віку, якщо їх вислуховувати зразу ж після сну, або тривалого лежання. В окремих випадках така крепітація може бути вислухана в ділянці верхівок.

Рис.1. Нормальний вдих. Плавне розширення легеневої тканини. Розмір стрілок показує степнь зниження внутригрудного тиску.

Рис.2. На початку і середині вдиху розправлення ацинусів не відбувається. Різке розправленння структурної одиниці легкого (бронхіола, ацинус) в кінці вдиху, коли внутрішньо грудний тиск стане дуже низьким, щоб протистояти навколишньому перешкоди (сіра зона на малюнку).