Методи дослідження, класифікація психічних розладів. - Психіатрія - ПСИХІАТРІЯ - Медицина - Medbrat - медичний портал, анатомія
Веб-портал
для студентів - медиків
Анатомія Оперативна хірургія

Категорії розділу

Психіатрія [8]

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 75

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Медицина

Головна » Файли » ПСИХІАТРІЯ » Психіатрія [ Додати матеріал ]

Методи дослідження, класифікація психічних розладів.
05.09.2015, 17:35

Розпізнають психічні хвороби на підставі клінічного мислення лікаря , теоретичних знань з психіатрії та результатів всебічного психіатричного обстеження хворого. Психічне обстеження проводя ть за загальноприйня тим у медицині принципом, який передбачає поєднання головного клінічного методу (психопатологічного) з низкою параклінічних (експериментально-психологічних, патопсихологічного, нейрофізіологічних, нейрорентгеноло-гічних тощо) методів. Крім того, психіатрія тісно пов’я зана з соматичною медициною і широко користується знання ми та методами дослідження суміжних клінічних дисциплін, передусім терапії та неврології. Основним методом дослідження психічнохворих є клініко-психопатологічний метод , що грунтується на бесіді з хворим, спостереженні за виразом його обличчя та поведінкою. Метою цього методу є вия влення клінічних чинників, котрі характеризують стан особистості, психічної дія льності та поведінки пацієнта упродовж усього захворювання , а також вивчення умов і причин розвитку ная вних порушень. Схема психіатричної історії хвороби 1. Паспортні дані. 2. Скарги хворого. 3. Об’єктивний анамнез (анамнез життя ; анамнез хвороби). 4. Суб’єктивний анамнез. 5. Соматичний стан. 6. Неврологічний стан. 7. Лабораторні та інші параклінічні дослідження . 8. Психічний стан (зовнішній вигля д; особливості контакт у; стан свідомості;орієнтування ; розлади відчуттів і сприйняття ; розлади уваги; розлади пам’я ті; розлади мислення ; розлади інтелект у; розлади емоційної сфери; розлади мотиваційно-вольової сфери). 9. Діагноз та його обгрунтування . 10. Диференціальний діагноз. 11. Заключний діагноз. 12. Щоденники. 13. Лікування . 14. Прогноз. 15. Медико-соціальна, військова, судово-психіатрична експертиза. 16. Епікриз. Параклінічні методи дослідження , що застосовуються у психіатрії Експериментально-психологічний – це метод, за допомогою я кого можна вия вити порушення кожного психічного процесу та особистості. Патопсихологічний – метод, я кий застосовується для вивчення змін психічної діяльності при патологічних станах головного мозку, обумовлених психічними чи соматичними захворювання ми. Нейрофізіологічні методи дослідження : – електроенцефалографія (ЕЕГ) – запис біострумів клітин головного мозку, я кі відображують процеси церебрального метаболізму. Це найважливіше дослідженнядля діагностик и епілепсії та епілептичних психозів; – реоенцефалографія (РЕГ) – реєстрація особливостей кровопостачання мозку шля хом вимірювання коливань електричного опору тканин голови. Дослідженнядає змогу розпізнати пошкодження церебральних судин; – ехоенцефалоскопія (ЕхоЕС) – дослідження мозку з допомогою ультразвуку, я ке грунтується на принципі ехолокації. Використовують за підозри, що психічний розлад пов’я заний з осередковим ураження м головного мозку, наприклад, з пухлиною, гематомою тощо. Нейрорентгенологічні методи дослідження : – комп’ютерна томографія голови (КТ) – автоматизоване пошарове рентгенологічне дослідження тканин мозку з аналізом показників на ЕОМ і побудовою об’ємного зображення на спеціальному екрані. Призначають з метою діагностик и мозкових пухлин, атрофічних процесів, абсцесів тощо; – я дерно-магнітно-резонансна томографія (Я МРТ) . Це метод прижиттєвої візуалізації біологічних структур, у тому числі й головного мозку, я кий грунтуєтьсяна ефекті я дерно-магнітного резонансу (Я МР). Феномен Я МР поля гає у вибірковому поглинанні речовиною електромагнітного випромінювання внаслідок переорієнтування магнітних моментів атомних я дер і спостерігається у я дер з непарним числом протонів. Різним я драм відповідають різні частоти резонансу. Під впливом зовнішнього постійного чи перемінного поля відбувається розщепленняцих частот на багато резонансних ліній, тобто утворюється спектр Я МР та зображення органу, що вивчається . Аналіз цих спектрів дозволя є робити висновки про хімічну структуру різних органів, проникливість мембран, ліпідний склад, стан іонів та інших частин клітин. Я МРТ – високоінформативний метод дослідженняпатогенетичних механізмів функціональних захворювань психіки, спадкової патології обміну, судинних уражень головного мозку, пухлин та інших патологічних процесів; – позитронно-емісійна томографія (ПЕТ) – грунтується на різниці розщепленнярадіонуклідів, я кими мітя ть під час уведення в судини головного мозку глюкозу, нейромедіатори або інші препарати. Дозволя є судити про локальні зміни метаболізму мозку, нейрорецепторів, кровопостачання тощо. Отримані показникисинтез уються на ЕОМ. Один із найперспективніших діагностичних методів. Лабораторні дослідження (загальні аналізи крові та сечі, біохімія крові та сечі, аналіз спинномозкової рідини, імунологічні дослідження ). Генетичні методи дослідження . Сучасне вивчення спадкової схильності до психічних захворювань, а також ролі чинників середовища у вия вах психічної патології грунтується на комплексному застосуванні різних методів медичної генетики. Традиційно виділя ють такі її методи: генеалогічний, близнюковий, популяційний, цитогенетичний, біохімічний, молекуля рно-генетичний та метод моделювання .

  Епідеміологічний метод . Цей метод застосовують для дослідження закономірностей виникнення , перебігу, закінчення захворювання не в поодиноких випадках, а у великій кількості. За його допомогою вивчають усю популя цію або репрезентативну групу. При цьому визначають захворюваність, хворобливість і ризик захворюваності на психічні розлади. При психічній патології, я к і при інших видах патології, клінічні вия ви розподіляються на симптом и, синдром и та нозологічні форми (одиниці). Психопатологічний симптом розум іється я к одинична, окремо взя та ознака психічної хвороби (наприклад, безсоння , тривога , страх , ілюзія , галюцинаціятощо), однак факт ично усі симптом и мають складний генез і в картині хвороби перебувають у взаємозв’я зку один з одним. Психопатологічний синдром – сукупність взаємопов’я заних симптом ів, що визначає клінічну форму вия ву хвороби і поведінку хворого, я ка має єдиний складний патогенетичний механізм. Діагностик а психопатологічного синдром у відіграє першочергову роль у призначенні необхідної невідкладної терапії, а в подальшому і основного лікування . Діагноз синдром у певною мірою може передбачити і діагноз нозологічної форми (хвороби чи стану), але слід пам’я тати, що специфічних для конкретних хвороб психопатологічних синдром ів практ ично не існує, тобто я кийсь синдром може частіше трапля тися саме при даному захворюванні, але можливий і за інших. Нозологічний діагноз припускає встановлення характер ної клінічної картини хвороби і можливого прогнозу її перебігу, знання етіології, патогенезу та патологоанатомічних змін в організмі, призначення найадекватніших методів етіологічного і патогенетичного лікування . У класифікації психічної патології використовують нозологічний і синдромологічний принципи . Нозологічний принцип передбачає розподіл патологічних проя вів на окремі хвороби і патологічні стани з урахування м характер них особливостей клініки і перебігу порушень психіки, етіології, патогенезу, анатомо-фізіологічного субстрату і важкості його ураження . Нозологічна класифікація психічних порушень (за етіологією та патогенезом) 1. Інфекційні психічні порушення . 2. Інтоксикаційні (у тому числі алкогольні, наркома нії і токсикома нії). 3. Травматичні (внаслідок черепно-мозкових травм). 4. Соматогенні (внаслідок різних соматичних захворювань, у тому числі судинних, ендокринних тощо). 5. Психогенні (неврози і реакт ивні психози). 6. Багатофактор ні (внаслідок поєднання спадкової схильності та різних екзогенних чинників): а) шизофренія ; б) маніакально-депресивний психоз (афективні психози); в) епілепсія ; г) інволюційні психози; д) аномалії розвитку особистості – психопатії та розум ова відсталість. З огля ду на акт уальність проблеми на сучасному етапі виділено психічні розлади, що виникають унаслідок впливу несприя тливих екологічних чинників: “Екологічнапсихіатрія ” “Психосоматичні та соматопсихічні розлади” . Практ ично усі нозологічні форми психічних розладів клінічно можуть вия вля тися у вигля ді граничних непсихотичних, психотичних і дефектно-органічних психопатологічних синдром ів, що визначається характер ом (функціональне чи органічне), важкістю, поширеністю і локалізацією ураження головного мозку, особливостя ми перебігу та іншими чинниками. Синдром ологічна класифікація психічних розладів 1. Непсихотичні граничні психічні розлади: а) астенічні синдром и; б) неврозоподібні та невротичні; в) психопатоподібні та психопатичні; г) психофізичний інфантилізм. 2. Психотичні синдром и: а) з потьмарення м свідомості (деліріозний, онейроїдний, аментивний); б) з частковим порушення м свідомості (галюцинаторний, параноїдний тощо). 3. Дефектно-органічні синдром и: а) психоорганічний; б) корсаківський (амнестичний); в) лакунарна і тотальна деменція . Непсихотичні психічні розлади характер изуються численними скаргами на поганесамопочуття , швидкою зміною настрою, емоційною нестійкістю з приводу різноманітних дрібниць, підвищеною образливістю і конфліктністю з неадекватними вчинками, але водночас із збереження м реакції на критик у, правильної оцінки ситуації, здатності контролю за своєю поведінкою. Психоз, психотична реакція або психотичний стан (божевілля ) – це тя жкий розлад психіки, при я кому ная вні окремо чи в поєднанні порушення свідомості (порушення орієнтування у власній особі та в навколишньому), галюцинації, мая чня, неадекватність емоцій і поведінки з відсутністю критик и. Хворі з такими розладами є небезпечними для себе та навколишніх, тому потребують особливого нагля ду і лікування . Дефектно-органічні синдром и характер изуються погіршення м переважно пам’яті, кмітливості (розум у) та критик и різного ступеня вия влення . Страждають і іншіпсихічні процеси , але при цьому відсутні так звані продуктивні симптом и (галюцинації, мая чні ідеї) і порушення свідомості..

Своєрідність психопатологічних порушень при різних психічних захворювання х стала грунтом для розробки загальнопатологічної концепції регістрів психічних розладів. Враховуючи ступінь поліморфізму та вибірковості психопатологічнихсиндром ів, А.В.Снежневський (1960) схематично виділив 6 діапазонів розладів,характер них для неврозів і психопатій, маніакально-депресивного психозу, шизофренії, симптом атичних психозів (делірій, аменція тощо), генуїнної епілепсії і, накінець, для психозів, котрі виникають при грубих органічних ураження х головного мозку. При цьому специфічність симптом ів і синдром ів відображує складні взаємостосунки етіології та патогенезу кожного хворобливого розладу. На думку E . Kraepelin (1920), виникнення клінічних вия вів при психічних захворювання х залежить тільки від сили або поширення хворобливих змін у головному мозку і зовсім не пов’я зано з конкретними причинами захворювання . При цьому він вважав, що клінічну картину визначають ті симптом и і синдром и, які відображують “уже підготовлений характер реагування мозку” залежно від ступеня його ураження . Симптомокомплекс и психічних розладів не створюютьсяшкідливим чинником, а лише “включаються ” під його дією. Психічна систематик а в 10-му перегля ді МКХ [Глава V ( F ) "Психічні і поведінкові розлади"] набула суттєвих змін порівня но з попередніми класифікаціями. Ці зміни насамперед віднося ться до введення дея ких нових рубрик, звуженнярамок шизофренії, відмови від поділу на психози і неврози . Ще більш важливою особливістю цієї систематик и є її стрункість, я ка забезпечена різким збільшення м числа кодів при використовуванні літери для першого знаку замість цифри і я ка наділена певним концептуальним значення м: розподіл розладів за групами проведено на підставі не тільки подібності їх клінічної картини, але й спорідненості цих станів, наприклад, за їх походження м (органічно обумовлені психотичні й непсихотичні розлади). Основна частина функціональної та органічно обумовленої психічної патології в МКХ-10 з точки зору традиційної психіатрії представлена у вигля ді синдром альних рубрик. Нозологічно виділені насамперед деменції і токсикома нії. Слід звернути увагу й на те, що діагностичні рубрики можуть відноситися я к до сьогоднішнього стану, так і до перебігу хвороби (наприклад, шизотипові розлади). Тому для більш повної діагностик и рекомендується використовувати одночасно декілька кодів. Необхідно підкреслити, що МКХ-10 насамперед призначена для статистичних цілей, тому вона не повинна підміня ти собою концептуальні класифікації, я кі зберігають своє значення для психіатричної науки і практик и. Перелік діагностичних рубрик F 0 Органічні, включаючи симптом атичні, психічні розлади F 1 Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання психоакт ивних речовин F2 Шизофренія , шизотипові і мая чні розлади F3 Афективні розлади настрою F 4 Невротичні, пов’я зані зі стрес ом і соматоформні розлади F 5 Поведінкові синдром и, пов’я зані з фізіологічними порушення ми та фізичними чинниками F 6 Розлади зрілої особистості і поведінки у дорослих F7 Розум ова відсталість F8 Порушення психологічного розвитку F 9 Поведінкові та емоційні розлади, я кі зазвичай починаються у дитя чому та підлітковому віці.

Категорія: Психіатрія | Додав: АДМІН
Переглядів: 645 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Імя*:
Код *:
div id="footer">Copyright MyCorp © 2016 | Зробити безкоштовний сайт з uCoz