Загальні принципи лікування хворих з синдромом малабсорбції

1.    Лікувальне харчування – в межах столу №4.

Дієта має бути збалансована за амінокислотним, вітамінним та мінеральним складом. При синдромі малабсорбції медикаментозного генезу – своєчасна відміна препарату, що порушує всмоктування в тонкій кишці.

2.    Лікування основного захворювання при вторинному (набутому) синдромі порушення кишкової абсорбції:

• захворювання шлунку (хронічний аутоімунний гастрит, рак шлунку, хвороби оперованого шлунку);
• захворювання підшлункової залози (хронічний панкреатит, рак підшлункової залози);
• захворювання гепато-біліарної системи (хронічний гепатит, цироз печінки, первинний рак печінки, біліарні хвороби з дискінезією жовчовивідних шляхів по гіпомоторному чи змішаному типу);
• захворювання кишківника (хронічний ентерит, хвороба Крона, резекція кишківника, первинний дисбактеріоз ІІІ–IV ст.).

Покращення протікання основного захворювання призводить до значного зменшення проявів синдрому малабсорбції.

3.    Корекція нейроендокринних та астено-невротичних порушень (при наявності):

• тиреотоксикозу; гіпотиреозу; хвороби Аддісона; цукрового діабету;
• астено-невротичних порушень.

1. Етіотропне лікування ентеропатії, що розвинулася в результаті:

• тривалого застосування антибіотиків;
• зловживання послаблюючими засобами;
• як результат променевої терапії онкозахворювань;
• внаслідок харчової алергії.

5.    Відновлення еубіозу кишківника (при наявності дисбактеріозу) з застосуванням:

• коротких курсів антибактеріальних препаратів з урахуванням виділеної з кишківника мікрофлори (при дисбактеріозі ІІІ–IV ст.) або еубіотиків (препарати нітрофуранового ряду, похідні 8-оксихіноліну, препарати групи хінолонів);
• наступних достатньо тривалих курсів пробіотиків (лактобактерин сухий, біфідумбактерин сухий, біфікол, біфі-форм, лінекс, лактив-ратіофарм, хілак-форте, бактисубтил, біоспорин).

6.    Індивідуалізована корекція метаболічних та електролітних порушень:

• корекція порушень білкового обміну (збільшення кількості білка в дієті до 120–130 г, анаболічні стероїди, внутрішньовенне крапельне введення білкових препаратів);
• корекція порушень жирового обміну (ширше застосування в дієті рослинних олій; ессенціале, ліпідні парентеральні емульсії);
• корекція електролітних порушень, дефіциту мікроелементів (кальцію глюконат, калію хлорид, панангін, внутрішньовенне введення сольових розчинів, комплекси вітамінів з мікроелементами);
• корекція дефіциту вітамінів (збалансовані полівітамінні комплекси (макровіт, ревіт, декамевіт, квадевіт, ундевіт, центрум, супрадин тощо), полівітамінні комплекси з набором мікроелементів (дуовіт, оліговіт), парентеральне введення вітамінів);
• корекція анемії:
  • залізодефіцитної – препарати заліза в комплексі з вітаміном С (глобірон, ферроплекс та ін.);
  • В₁₂-дефіцитної (внутрішньом’язове введення вітаміну В₁₂).

7.    Застосування антидіарейних засобів (за показанням):

• в’яжучі та обволікуючі препарати (танальбін, вісмуту нітрат, кальцію карбонат; «в’яжучі» рослини: кора дуба, супліддя вільхи, щавель кінський тощо);
• адсорбенти (вугілля активоване, смекта, ентеросгель, каопектат).

8.    Вплив на моторно-евакуаторну функцію кишківника при діареї (за показанням):

• селективні антагоністи Са-каналів у ШКТ (дицетель);
• міотропні спазмолітики (но-шпа, папаверин);
• М-холіноблокатори (бускопан, атропін);
• прокінетики (цизаприд, дебридат);
• опіоїди (кодеїн, реасек, імодіум) – лише при виражених проносах, що не припинилися при застосуванні інших препаратів.

9.    Застосування ферментних препаратів (за показанням):

панкреатин; мезим-форте; креон; панцитрат та ін.

Жовчогінні препарати

Жовчогінні препарати (холагога) – це засоби різного походження, що підвищують секрецію жовчі печінкою і/або сприяють її виходу з біліарної системи в 12-палу кишку.

Класифікація жовчогінних засобів

Зупинимось детальніше на названих групах жовчогінних препаратів.

І.   Холеретики

Загальні механізми дії холеретиків:

• підвищення секреції жовчі безпосередньо за рахунок стимуляції секреторної функції паренхіми печінки;
• підвищення осмотичного градієнта між жовчю та кров’ю, що обумовлює осмотичну фільтрацію в жовчні капіляри води та електролітів;
• збільшення току жовчі жовчними шляхами, що призводить до запобігання або зменшення запального процесу та застою;
• стимуляція рецепторів слизової оболонки тонкої кишки, що рефлекторно посилює холесекрецію.

Особливості дії різних підгруп холеретиків:

• препарати із вмістом жовчі чи окремих жовчних кислот – здатні стимулювати утворення печінкою і секрецію з жовчю жовчних кислот; покращуючи колоїдні властивості жовчі;
• гідрохолеретики – стимулюють виділення рідкої фази жовчі, розріджуючи її та збільшуючи об’єм;
• інші дві групи холеретиків – поєднують вищевказані ефекти (хоча і діють більш м’яко), з переважанням того чи іншого.

1.1.   Препарати, що містять жовчні кислоти:

Примітка:    1.  Препарати даної підгрупи застосовуються після їжі, щоб уникнути подразнення слизової оболонки шлунку натще жовчними кислотами. Всі наступні жовчогінні засоби в основному приймаються до їжі (або при потребі – і після їжі).

2.  Препарати хено- та урсодезоксихолевої кислот застосовуються також (і в основному) для медикаментозного розчинення холестеринових (м’яких) каменів у біліарній системі, а також для лікування та профілактики інтеропечінкового холестозу (при холангітах, гепатитах, цирозах).

3.  Білагіт має також регуляторну дію на жовчовиділення і тому може відноситися до комплексних жовчогінних препаратів.

4.  Препарати, вказані в п.п.7–11, за рахунок інших компонентів, у цілому покращують травний процес і застосовуються при різного генезу та тривалості малдигестії. Існує багато інших (окріс фесталу, дигесталу та холензиму) ферментних препаратів, що містять суху жовч у дозі 30–150 мг. Це – панзинорм форте, панпур, панкреон композитум, меркензим, мезим, ензистал тощо.

1.2. Синтетичні холеретики:

Примітка:    Синтетичні холеретики мають також м’яку антибактеріальну дію, тому мають деяку перевагу при лікуванні вторинних ДЖВШ на фоні запальних змін у біліарній системі.

1.3.  Препарати–холеретики рослинного походження:

Це засоби, виготовлені на основі рослин з переважною холеретичною дією: куркуми довгої (шафрану індійського), артишоку польового, цмину піскового тощо. Слід пам’ятати, що дані рослини і препарати з них, як правило, м’яко покращують жовчовиділення (холекінез) та гепатопротекцію.

Примітка:    Вказані вище рослини-холеретики також входять у склад ряду комплексних жовчогінних препаратів (холагол, холагум, холафукс, поліфітохол та ін.), а також у склад ферментного препарату панкурмен (куркума – 8,5 мг, панкреатин – 35 мг).

1.4.  Гідрохолеретики

Це препарати, що збільшують секрецію жовчі за рахунок її водного компоненту.

До цієї групи відносяться  маломінералізовані мінеральні води:

• Закарпатські мінеральні води:
  • «Лужанська»;
  • «Плосківська»;
  • «Шаянська» тощо;
• «Миргородська»;
•  «Ессентуки–4»;
• «Березовская»;
•  «Нафтуся»;
• «Боржоми»;
• «Смирновская»;
• «Славяновская»;
• «Джермук».
•  

Варіанти застосування мінеральних вод з різною мінералізацією в залежності від типу ДЖВШ

ІІ. Препарати, що покращують жовчовиділення продовження>>