Лікування діареї
Загальні принципи лікувальної програми при діареї:
- Етіологічне лікування (з врахуванням нозологічного діагнозу).
- Лікувальне харчування.
- Антибактеріальна терапія (з врахуванням етіологічної ролі інфекційного збудника).
- Відновлення еубіозу кишківника (при дисбактеріозі).
- Боротьба з діареєю (корекція порушень стільця) та нормалізація моторної функції кишківника.
- Покращення процесів травлення та всмоктування в кишківнику.
- Корекція метаболічних та електролітних порушень.
- Корекція виражених ендокринних порушень.
- Імунокоригуюча терапія.
- Фітотерапія.
- Фізіотерапія
- Лікування мінеральними водами.
Діарея – не хвороба, а симптом. Тому для етіологічного та патогенетичного лікування необхідна нозологічна діагностика. Лікування діареї має деякі особливості в залежності від її патогенезу. Певні терапевтичні підходи є загальними для будь-якого генезу діареї, інші – мають свої особливості в залежності від причини проносу, що необхідно враховувати при лікуванні хворих з діареєю.
1. Етіологічне лікування
(з урахуванням нозологічного діагнозу)
Причина діареї
|
Тактика
|
- Хронічний гастрит тип А
|
- засоби, що стимулюють секреторну функцію шлунку чи замісна терапія;
- корекція порушень травлення в кишківнику;
- корекція порушень моторної функції шлунку;
- стимуляція репаративних процесів в слизовій оболонці шлунку.
|
- Синдром подразненої товстої кишки
|
- регулятори моторики кишківника з гіпокінетичним ефектом (імодіум, дебридат);
- антагоністи кальцію, селективні щодо ШКТ (дицетель);
- препарати з спазмолітичним та анальгетичним ефектом (метеоспазміл, бускопан);
- при метеоризмі – еспумізан (симетикон);
- психотерапія, нормалізація нервово-психічної діяльності (транквілізатори, антидепресанти).
|
- Хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт
|
- препарати, що містять 5-аміносаліцилову кислоту (сульфасалазин, месалазин);
- глюкокортикоїди.
|
- Хронічний панкреатит
|
- етіотропна терапія;
- купірування больового синдрому;
- зниження підвищеної секреції pancreas та активності ферментів, корекція ферментно-інгібіторного дисбалансу;
- корекція екзокринної недостатності підшлункової залози та явищ малдигестії.
|
- Хронічний ентерит
|
- відновлення еубіозу кишківника;
- покращення процесів травлення та всмоктування в кишківнику;
- корекція метаболічних та електролітних порушень;
- нормалізація моторної функції кишківника.
|
- Глютенова ентеропатія
|
- аглютенова дієта з обмеженням глютену: вироби з пшениці, ячменю, вівса, жита (пожиттєво);
- лікування синдрому малабсорбції.
|
- Хронічний невиразковий коліт
|
- антибактеріальна терапія і нормалізація мікрофлори кишок (при дисбактеріозі);
- нормалізація моторної функції кишківника та корекція порушень стільця;
- місцеве лікування проктосигмоїдиту.
|
- Псевдомембранозний коліт
|
- відміна антибіотиків (ампіциліну, лінкоміцину, кліндаміцину);
- ванкоміцин 125 мг´4 р/добу 7–10 днів чи метронідазол 500 мг´2 р/день.
|
2. Лікувальне харчування
Дієта – стіл №4 за Певзнером. При різко вираженій діареї рекомендуються 1–2 так звані «голодні» дні. В «голодні» дні рекомендується приймати біля 1,5–2 л рідини на добу у вигляді:
- міцного теплого, але не солодкого чаю з лимоном 5–6 раз по 1,5 склянки з 1–2 сухарями;
- розведеного кип’яченою водою соку чорної смородини, чорниці, відвару шипшини.
Після 1–2 «голодних» днів переходять до столу №4 та його варіантів (4б, 4в): їжа готується в вареному вигляді чи на парі, подається в протертому вигляді.
Особливо важлива дієта при глютеновій ентеропатії та гіполактазії.
3. Антибактеріальна терапія
(з урахуванням етіологічної ролі інфекційного фактору)
Антибактеріальну терапію рекомендовано призначати при:
- стійких проносах, що не піддаються лікуванню дієтою, в’яжучими засобами;
- при вираженому дисбактеріозі;
Антибактеріальні препарати повинні призначатися за строгими показаннями, з урахуванням впливу на виділену з кишківника мікрофлору. Застосовують середньотерапевтичні дози. Курс лікування одним препаратом – 5–10 днів, при необхідності більш тривалого лікування – перехід на інший препарат. Застосовуються:
а) антибіотики широкого спектру дії (пеніциліни, еритроміцин, тетрациклін, цефалоспорини);
б) еубіотики:
- препарати нітрофуранового ряду (фуразолідон, фурадонін, фуразолін, ніфуроксазид);
- похідні 8-оксихіноліну (нітроксолін (5–НОК), інтестопан, інтетрикс);
- препарати групи хінолонів (препарати налідиксової кислоти) – невіграмон, неграм;
- ентеро-седив: комбінований препарат, що містить стрептоміцин, бацитрацин, пектин, каолін, натрію менадіон, натрію цитрат;
- депендал–М – комбінований препарат, що містить фуразолідон, метронідазол;
- бактеріофаги.
4. Відновлення еубіозу кишківника
Відновлення нормальної кишкової флори проводять з застосуванням пробіотиків:
- пробіотики, що містять ліофілізат живих молочнокислих бактерій (лактобактерин, біфідумбактерин, біфікол);
- пробіотики з комбінацією живих молочнокислих бактерій та інших представників природної мікрофлори кишок:
а) без захисної оболонки (йогурт, омніфлор, нормофлор);
б) з захисною оболонкою (біфі-форм, лінекс, лактив-ратіофарм);
- препарати, що містять концентрат продуктів метаболізму бактерій і молочну кислоту (хілак, хілак-форте);
- пробіотики, що містять спороутворюючі штами природних мікробів кишок, які не виробляють молочну кислоту, але мають антагоністичну дію на агресивну мікрофлору в кишках (бактисубтил, біоспорин).
5. Боротьба з діареєю (корекція порушень стільця)
та нормалізація моторної функції кишківника
Препарати, що безпосередньо збільшують в’язкість вмісту кишок:
а) в’яжучі та обволікуючі препарати (танальбін, вісмуту нітрат, кальцію карбонат);
б) адсорбенти: вугілля активоване (карболен), поліпефан, ентеросгель, смекта, каопектат, сабсимплекс (симетикон), білігнін.
Вплив на моторно-евакуаторну функцію кишківника при діареї. З цією метою використовуються препарати, що сповільнюють пасаж кишкового вмісту та моторику кишок:
а) при гіпертонічно-гіперкінетичній дискінезії з больовим синдромом;
- селективні антагоністи Са-каналів у ШКТ – дицетель (пінаверіум-бромід);
- препарати, зі спазмолітичним та анальгетичним ефектом (метеоспазміл);
- міотропні спазмолітики (но-шпа, папаверин);
- М-холіноблокатори (бускопан, атропін, платифілін);
- при метеоризмі – еспумізан (симетикон);
б) прокінетики (регулюють моторику кишок в залежності від потреб організму) – цизаприд (координакс), дебридат (тримебутин).
в) опіоїди (похідні морфіну):
- кодеїн;
- реасек (комбінований препарат, містить атропіну сульфат та дифеноксилату гідрохлорид);
- імодіум (лоперамід) – комбінований препарат, містить похідні дифеноксилату та галоперидолу, впливає на опіоїдні рецептори кишківника.
6. Покращення процесів травлення та всмоктування в кишківнику
Корекція функціонального стану шлунку (при хронічному гастриті тип А), підшлункової залози (при хронічному панкреатиті), тонкої кишки (при хронічному ентериті):
- при секреторній недостатності шлунка – стимулююча (сік подорожника, лимонтар, пентагастрин) або замісна (сік шлунковий, ацидин-пепсин, соляна кислота 3%);
- зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози компенсується прийомом ферментних препаратів (панкреатин, мезим-форте, креон, панцитрат).
Необхідно звернути увагу на те, що застосування ферментних препаратів, що містять жовч (панзинорм, фестал, дигестал), може посилити діарею, так як жовчні кислоти прискорюють моторну функцію кишківника;
- покращення процесів абсорбції в тонкій кишці:
- нітрати пролонгованої дії (нітросорбід, Ізо-Мак ретард, МоноМак Депо, Олікард-ретард),
- анаболічні стероїди (неробол, ретаболіл);
- при наявності хронічного холециститу з супутньою гіпомоторною дискінезією жовчного міхура – жовчогінні засоби, що не містять жовч (фламін, кукурудзяні рильця, оксафенамід).
7. Корекція метаболічних та електролітних порушень
Метаболічні та електролітні порушення спостерігаються у хворих з синдромом малабсорбції:
- Корекція порушень білкового обміну: збільшення кількості білка в дієті; анаболічні стероїдні препарати (неробол, ретаболіл); внутрішньовенне крапельне введення білкових препаратів (Поліамін, Альвезин «Новий»).
- Корекція порушень жирового обміну: застосування в дієті кукурудзяної, оливкової та соняшникової олії, маргарину; ессенціале, внутрішньовенне крапельне введення ліпофундину (інтраліпіду).
- Корекція електролітних порушень, дефіциту мікроелементів: кальцію глюконат, калію хлорид, панангін, внутрішньовенне введення сольових розчинів («Дисоль», «Трисоль»), комплекси вітамінів з мікроелементами (дуовіт та ін.).
- Корекція дефіциту вітамінів: збалансовані полівітамінні комплекси (макровіт, ревіт, ундевіт), полівітамінні комплекси з набором мікроелементів (дуовіт, оліговіт), парентеральне введення вітамінів В1, В6, С, РР, Е.
- Корекція анемії:
- залізодефіцитна анемія – препарати заліза в комплексі з вітаміном С (глобірон, ферроплекс),
- В12-дефіцитна анемія – внутрішньом’язове введення вітаміну В12.
8. Корекція виражених ендокринних порушень
- При синдромі малабсорбції та зниженні глюкокортикоїдної функції наднирників, гіпотиреозі, гіпопаратиреозі – замісна терапія:
- при гіпотиреозі – L-тироксин;
- при глюкокортикоїдній недостатності – преднізолон; кортизол;
- при гіпопаратиреозі – препарати кальцію, тахістин.
- При тиреотоксикозі – лікування основної нозології.
- При хворобі Аддісона – лікування основної нозології.
9. Імунокорегуюча терапія
При порушенні гуморального та клітинного імунітету з розвитком вторинного функціонального імунодефіцитного стану:
- імуномодулюючі засоби (тималін, Т-активін);
- імунорегулятори рослинного походження (іммунал) та ін.
10. Фітотерапія
Проводиться з врахуванням етіологічного фактору та патогенезу діареї, активності основного процесу, клінічної форми та функціонального стану ураженого органа.
Групи рослин:
а) рослини з бактерицидною та бактеріостатичною дією: чорниця, гранатовий сік (розведений водою);
б) рослини з спазмолітичним, знеболюючим ефектом: деревій, ромашка, м’ята, шавлія лікарська, календула, звіробій звичайний;
в) рослини з в’яжучою, протипроносною, протизапальною дією: кора дуба, трава звіробою звичайного, плоди чорниці та черемхи звичайної.
11. Фізіотерапія та лікування мінеральними водами
При хронічному невиразковому коліті, ентериті, синдромі подразнених кишок:
- протизапальна та антиспастична дія: аплікації парафіну, озокериту, електрофорез з анестезином, новокаїном, платифіліном, індуктотермія тощо.
Мінеральні води призначаються в теплому виді, дегазовані, не більше 1/4–1/3 склянки на прийом, слабомінералізовані (іноді розведені 1:1 простою кип’яченою водою), як правило, після їжі, 2–3 рази на день.
Загальні принципи лікування хворих з синдромом малдигестії
- Лікувальне харчування:
- при аліментарній недостатності:
- додаткове введення в харчовий раціон легко засвоюваних білків, амінокислот, вітамінів;
- при проносах – на 2–5 днів дієта №4;
- при первинній чи вторинній дисахаридазодефіцитній ентеропатії:
- виключення з раціону продуктів та страв, що містять непереносимий дисахарид (молоко, цукор, гриби);
- при глютеновій ентеропатії – аглютенова дієта:
- виключення з раціону продуктів, що містять пшеницю, ячмінь, овес, жито: манну, вівсяну, пшеничну, геркулесову, перлову та інші каші, крім рисової, гречаної та кукурудзяної (оскільки гліадин містять всі злакові, крім кукурудзи, гречки та рису).
- виключення з раціону звичайних хлібобулочних виробів (хліб, сухарі, бублики тощо), кондитерських виробів (торти, пиріжки), макаронних виробів.
- Лікування основного захворювання, яке є причиною розвитку синдрому малдигестії.
- Замісна терапія (введення ферментів, травних соків або стимуляція їх вироблення (виділення), корекція різних порушень обміну):
- ферментні препарати (панкреатин, мезим-форте, креон, панцитрат), препарати із вмістом соляної кислоти, пепсину тощо;
- жовчогінні препарати;
- білкові препарати;
- препарати заліза, кальцію, вітаміни;
- анаболічні стероїди.
- Боротьба з діареєю та нормалізація моторної функції кишківника з застосуванням в’яжучих та обволікуючих препаратів (танальбін, відвар кори дуба, супліддя вільхи), адсорбентів (смекта, вугілля активоване), вплив на моторику кишок (дицетель, но-шпа, прокінетики).
Загальні принципи лікування хворих з синдромом малабсорбції продовження>>
|