close

Тема: Лікування основних симптомів і синдромів в гастроентерології Ч.2
31.03.2016, 12:41

Лікування діареї

 

Загальні принципи лікувальної програми при діареї:

  1. Етіологічне лікування (з врахуванням нозологічного діагнозу).
  2. Лікувальне харчування.
  3. Антибактеріальна терапія (з врахуванням етіологічної ролі інфекційного збудника).
  4. Відновлення еубіозу кишківника (при дисбактеріозі).
  5. Боротьба з діареєю (корекція порушень стільця) та нормалізація моторної функції кишківника.
  6. Покращення процесів травлення та всмоктування в кишківнику.
  7. Корекція метаболічних та електролітних порушень.
  8. Корекція виражених ендокринних порушень.
  9. Імунокоригуюча терапія.
  10. Фітотерапія.
  11. Фізіотерапія
  12. Лікування мінеральними водами.

Діарея – не хвороба, а симптом. Тому для етіологічного та патогенетичного лікування необхідна нозологічна діагностика. Лікування діареї має деякі особливості в залежності від її патогенезу. Певні терапевтичні підходи є загальними для будь-якого генезу діареї, інші – мають свої особливості в залежності від причини проносу, що необхідно враховувати при лікуванні хворих з діареєю.

 

1. Етіологічне лікування
(з урахуванням нозологічного діагнозу)

 

Причина діареї

Тактика

  1. Хронічний гастрит тип А
  • засоби, що стимулюють секреторну функцію шлунку чи замісна терапія;
  • корекція порушень травлення в кишківнику;
  • корекція порушень моторної функції шлунку;
  • стимуляція репаративних процесів в слизовій оболонці шлунку.
  1. Синдром подразненої товстої кишки
  • регулятори моторики кишківника з гіпокінетичним ефектом (імодіум, дебридат);
  • антагоністи кальцію, селективні щодо ШКТ (дицетель);
  • препарати з спазмолітичним та анальгетичним ефектом (метеоспазміл, бускопан);
  • при метеоризмі – еспумізан (симетикон);
  • психотерапія, нормалізація нервово-психічної діяльності (транквілізатори, антидепресанти).
  1. Хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт
  • препарати, що містять 5-аміносаліцилову кислоту (сульфасалазин, месалазин);
  • глюкокортикоїди.
  1. Хронічний панкреатит
  • етіотропна терапія;
  • купірування больового синдрому;
  • зниження підвищеної секреції pancreas та активності ферментів, корекція ферментно-інгібіторного дисбалансу;
  • корекція екзокринної недостатності підшлункової залози та явищ малдигестії.
  1. Хронічний ентерит
  • відновлення еубіозу кишківника;
  • покращення процесів травлення та всмоктування в кишківнику;
  • корекція метаболічних та електролітних порушень;
  • нормалізація моторної функції кишківника.
  1. Глютенова ентеропатія
  • аглютенова дієта з обмеженням глютену: вироби з пшениці, ячменю, вівса, жита (пожиттєво);
  • лікування синдрому малабсорбції.
  1. Хронічний невиразковий коліт
  • антибактеріальна терапія і нормалізація мікрофлори кишок (при дисбактеріозі);
  • нормалізація моторної функції кишківника та корекція порушень стільця;
  • місцеве лікування проктосигмоїдиту.
  1. Псевдомембранозний коліт
  • відміна антибіотиків (ампіциліну, лінкоміцину, кліндаміцину);
  • ванкоміцин 125 мг´4 р/добу 7–10 днів чи метронідазол 500 мг´2 р/день.

 

2. Лікувальне харчування

Дієта – стіл №4 за Певзнером. При різко вираженій діареї рекомендуються 1–2 так звані «голодні» дні. В «голодні» дні рекомендується приймати біля 1,5–2 л рідини на добу у вигляді:

  • міцного теплого, але не солодкого чаю з лимоном 5–6 раз по 1,5 склянки з 1–2 сухарями;
  • розведеного кип’яченою водою соку чорної смородини, чорниці, відвару шипшини.

Після 1–2 «голодних» днів переходять до столу №4 та його варіантів (4б, 4в): їжа готується в вареному вигляді чи на парі, подається в протертому вигляді.

Особливо важлива дієта при глютеновій ентеропатії та гіполактазії.

 

3. Антибактеріальна терапія
(з урахуванням етіологічної ролі інфекційного фактору)

Антибактеріальну терапію рекомендовано призначати при:

  • стійких проносах, що не піддаються лікуванню дієтою, в’яжучими засобами;
  • при вираженому дисбактеріозі;

Антибактеріальні препарати повинні призначатися за строгими показаннями, з урахуванням впливу на виділену з кишківника мікрофлору. Застосовують середньотерапевтичні дози. Курс лікування одним препаратом – 5–10 днів, при необхідності більш тривалого лікування – перехід на інший препарат. Застосовуються:

а)    антибіотики широкого спектру дії (пеніциліни, еритроміцин, тетрациклін, цефалоспорини);

б)    еубіотики:

  • препарати нітрофуранового ряду (фуразолідон, фурадонін, фуразолін, ніфуроксазид);
  • похідні 8-оксихіноліну (нітроксолін (5–НОК), інтестопан, інтетрикс);
  • препарати групи хінолонів (препарати налідиксової кислоти) – невіграмон, неграм;
  • ентеро-седив: комбінований препарат, що містить стрептоміцин, бацитрацин, пектин, каолін, натрію менадіон, натрію цитрат;
  • депендал–М – комбінований препарат, що містить фуразолідон, метронідазол;
  • бактеріофаги.

4. Відновлення еубіозу кишківника

Відновлення нормальної кишкової флори проводять з застосуванням пробіотиків:

  • пробіотики, що містять ліофілізат живих молочнокислих бактерій (лактобактерин, біфідумбактерин, біфікол);
  • пробіотики з комбінацією живих молочнокислих бактерій та інших представників природної мікрофлори кишок:

а)  без захисної оболонки (йогурт, омніфлор, нормофлор);

б)  з захисною оболонкою (біфі-форм, лінекс, лактив-ратіофарм);

  • препарати, що містять концентрат продуктів метаболізму бактерій і молочну кислоту (хілак, хілак-форте);
  • пробіотики, що містять спороутворюючі штами природних мікробів кишок, які не виробляють молочну кислоту, але мають антагоністичну дію на агресивну мікрофлору в кишках (бактисубтил, біоспорин).

 

5. Боротьба з діареєю (корекція порушень стільця)

та нормалізація моторної функції кишківника

 

            Препарати, що безпосередньо збільшують в’язкість вмісту кишок:

а)  в’яжучі та обволікуючі препарати (танальбін, вісмуту нітрат, кальцію карбонат);

б)  адсорбенти: вугілля активоване (карболен), поліпефан, ентеросгель, смекта, каопектат, сабсимплекс (симетикон), білігнін.

            Вплив на моторно-евакуаторну функцію кишківника при діареї. З цією метою використовуються препарати, що сповільнюють пасаж кишкового вмісту та моторику кишок:

а)  при гіпертонічно-гіперкінетичній дискінезії з больовим синдромом;

  • селективні антагоністи Са-каналів у ШКТ – дицетель (пінаверіум-бромід);
  • препарати, зі спазмолітичним та анальгетичним ефектом (метеоспазміл);
  • міотропні спазмолітики (но-шпа, папаверин);
  • М-холіноблокатори (бускопан, атропін, платифілін);
  • при метеоризмі – еспумізан (симетикон);

б)  прокінетики (регулюють моторику кишок в залежності від потреб організму) – цизаприд (координакс), дебридат (тримебутин).

в)  опіоїди (похідні морфіну):

  • кодеїн;
  • реасек (комбінований препарат, містить атропіну сульфат та дифеноксилату гідрохлорид);
  • імодіум (лоперамід) – комбінований препарат, містить похідні дифеноксилату та галоперидолу, впливає на опіоїдні рецептори кишківника.

 

6. Покращення процесів  травлення та всмоктування в кишківнику

 

Корекція функціонального стану шлунку (при хронічному гастриті тип А), підшлункової залози (при хронічному панкреатиті), тонкої кишки (при хронічному ентериті):

  • при секреторній недостатності шлунка – стимулююча (сік подорожника, лимонтар, пентагастрин) або замісна (сік шлунковий, ацидин-пепсин, соляна кислота 3%);
  • зовнішньосекреторна недостатність підшлункової залози компенсується прийомом ферментних препаратів (панкреатин, мезим-форте, креон, панцитрат).

Необхідно звернути увагу на те, що застосування ферментних препаратів, що містять жовч (панзинорм, фестал, дигестал), може посилити діарею, так як жовчні кислоти прискорюють моторну функцію кишківника;

  • покращення процесів абсорбції в тонкій кишці:
    • нітрати пролонгованої дії (нітросорбід, Ізо-Мак ретард, МоноМак Депо, Олікард-ретард),
    • анаболічні стероїди (неробол, ретаболіл);
  • при наявності хронічного холециститу з супутньою гіпомоторною дискінезією жовчного міхура – жовчогінні засоби, що не містять жовч (фламін, кукурудзяні рильця, оксафенамід).

 

7. Корекція  метаболічних та електролітних порушень

 

Метаболічні та електролітні порушення спостерігаються у хворих з синдромом малабсорбції:

  1. Корекція порушень білкового обміну: збільшення кількості білка в дієті; анаболічні стероїдні препарати (неробол, ретаболіл); внутрішньовенне крапельне введення білкових препаратів (Поліамін, Альвезин «Новий»).
  2. Корекція порушень жирового обміну: застосування в дієті кукурудзяної, оливкової та соняшникової олії, маргарину; ессенціале, внутрішньовенне крапельне введення ліпофундину (інтраліпіду).
  3. Корекція електролітних порушень, дефіциту мікроелементів: кальцію глюконат, калію хлорид, панангін, внутрішньовенне введення сольових розчинів («Дисоль», «Трисоль»), комплекси вітамінів з мікроелементами (дуовіт та ін.).
  4. Корекція дефіциту вітамінів: збалансовані полівітамінні комплекси (макровіт, ревіт, ундевіт), полівітамінні комплекси з набором мікроелементів (дуовіт, оліговіт), парентеральне введення вітамінів В1, В6, С, РР, Е.
  5. Корекція анемії:
    • залізодефіцитна анемія – препарати заліза в комплексі з вітаміном С (глобірон, ферроплекс),
    • В12-дефіцитна анемія – внутрішньом’язове введення вітаміну В12.

 

8. Корекція виражених ендокринних порушень

  1. При синдромі малабсорбції та зниженні глюкокортикоїдної функції наднирників, гіпотиреозі, гіпопаратиреозі – замісна терапія:
  • при гіпотиреозі – L-тироксин;
  • при глюкокортикоїдній недостатності – преднізолон; кортизол;
  • при гіпопаратиреозі – препарати кальцію, тахістин.
    1. При тиреотоксикозі – лікування основної нозології.
    2. При хворобі Аддісона – лікування основної нозології.

 

9. Імунокорегуюча терапія

При порушенні гуморального та клітинного імунітету з розвитком вторинного функціонального імунодефіцитного стану:

  • імуномодулюючі засоби (тималін, Т-активін);
  • імунорегулятори рослинного походження (іммунал) та ін.

 

10. Фітотерапія

Проводиться з врахуванням етіологічного фактору та патогенезу діареї, активності основного процесу, клінічної форми та функціонального стану ураженого органа.

Групи рослин:

а)    рослини з бактерицидною та бактеріостатичною дією: чорниця, гранатовий сік (розведений водою);

б)    рослини з спазмолітичним, знеболюючим ефектом: деревій, ромашка, м’ята, шавлія лікарська, календула, звіробій звичайний;

в)    рослини з в’яжучою, протипроносною, протизапальною дією: кора дуба, трава звіробою звичайного, плоди чорниці та черемхи звичайної.

 

11. Фізіотерапія та лікування мінеральними водами

При хронічному невиразковому коліті, ентериті, синдромі подразнених кишок:

  • протизапальна та антиспастична дія: аплікації парафіну, озокериту, електрофорез з анестезином, новокаїном, платифіліном, індуктотермія тощо.

Мінеральні води призначаються в теплому виді, дегазовані, не більше 1/4–1/3 склянки на прийом, слабомінералізовані (іноді розведені 1:1 простою кип’яченою водою), як правило, після їжі, 2–3 рази на день.

 

 

Загальні принципи лікування хворих з синдромом малдигестії

 

  1. Лікувальне харчування:
    • при аліментарній недостатності:
      • додаткове введення в харчовий раціон легко засвоюваних білків, амінокислот, вітамінів;
    • при проносах – на 2–5 днів дієта №4;
    • при первинній чи вторинній дисахаридазодефіцитній ентеропатії:
  • виключення з раціону продуктів та страв, що містять непереносимий дисахарид (молоко, цукор, гриби);
    • при глютеновій ентеропатії – аглютенова дієта:
  • виключення з раціону продуктів, що містять пшеницю, ячмінь, овес, жито: манну, вівсяну, пшеничну, геркулесову, перлову та інші каші, крім рисової, гречаної та кукурудзяної (оскільки гліадин містять всі злакові, крім кукурудзи, гречки та рису).
  • виключення з раціону звичайних хлібобулочних виробів (хліб, сухарі, бублики тощо), кондитерських виробів (торти, пиріжки), макаронних виробів.
  1. Лікування основного захворювання, яке є причиною розвитку синдрому малдигестії.
  2. Замісна терапія (введення ферментів, травних соків або стимуляція їх вироблення (виділення), корекція різних порушень обміну):
  • ферментні препарати (панкреатин, мезим-форте, креон, панцитрат), препарати із вмістом соляної кислоти, пепсину тощо;
  • жовчогінні препарати;
  • білкові препарати;
  • препарати заліза, кальцію, вітаміни;
  • анаболічні стероїди.
  1. Боротьба з діареєю та нормалізація моторної функції кишківника з застосуванням в’яжучих та обволікуючих препаратів (танальбін, відвар кори дуба, супліддя вільхи), адсорбентів (смекта, вугілля активоване), вплив на моторику кишок (дицетель, но-шпа, прокінетики).

 

Загальні принципи лікування хворих з синдромом малабсорбції продовження>>

Категорія: Терапія | Додав: АДМІН
Переглядів: 951 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0