Хвороба характеризується наявністю у жовчному міхурі або (і) в жовчних протоках каменів. Часто супроводжує такі захворювання обміну речовин, як ожиріння, цукровий діабет, атеросклероз.

Етіологія та патогенез. Важлива роль в етіології захворювання належить розладам обміну речовин і, насамперед, обміну холестерину з підвищенням його рівня в крові та жовчі . Для механізму утворення каменів має значення не тільки кількість холестерину, але й фізикохімічний стан жовчі. Наявність у жовчі холестерину в розчиненому стані, головним чином, забезпечується жовчними кислотами. Якщо печінкові клітини нездатні утворювати жовчні кислоти, то змінюються фізикохімічні властивості жовчі. Це призводить до кристалізації холестерину та до утворення холестеринових каменів.

Важливим чинником в утворенні жовчних каменів є також застій жовчі у жовчному міхурі. Розвитку жовчнокам’яної хвороби сприяє інфекція, яка спричинює виникнення запальних процесів у жовчному міxyк і зі змінами фізикохімічного стану жовчі. Пігментні камені, яю утворюються з білірубінату кальцію, виникають у осіб з алкогольними захворюваннями печінки та гемолітичними станами. Утворення пігментних каменів у осіб, які мешкають у країнах Сходу, пов’язане з частими інфекціями біліарної системи та гельмінтозами. Основними факторами, які призводять до утворення каменів, є ожиріння, гіподинамія, дієта з великим вмістом холестерину, похилий вік, жіноча стать, цукровий діабет, хронічні інфекції жовчних шляхів.

Клінічна картина. Клініка жовчнокам’яної хвороби залежить від кількості, розміру та розташування каменів у жовчних шляхах. У багатьох хворих (приблизно 30 %), особливо з поодиноким каменем, який знаходиться в ділянках тіла та дна жовчного міхура, хвороба тривалий час перебігає латентно. Такі камені називають «німими». Однак у більшості пацієнтів жовчнокам’яна хвороба має типові ознаки. Основним симптомом є напад сильного болю у правому підребер’ї - жовчна колька. Біль має ріжучий, нестерпний характер. Він починається раптово й іррадіює у праве плече, шию, під праву лопатку. В основі механізму виникнення болю лежить спастичне скорочення жовчного міхура і проток, що зумовлене розтягненням міхура внаслідок утворення перешкоди для відтоку жовчі .

Має значення також рефлекторне подразнення каменем міхура і проток. Напад болю буває різним за його тривалістю - від кількох хвилин до кількох днів. Під час кольки у хворих спостерігаються напруження черевних м’язів у правому підребір’ї, нудота, блювання, здуття живота, підвищується температура тіла. За наявності тривалого больового синдрому або після нього іноді може виникати жовтяниця, яка минає після відновлення прохідності в загальній жовчній протоці. Наприкінці кольки камінь може виходити у кишечник, і через 2-3 доби після нападу його можна виявити у випорожненнях. Пальпаторно можна визначити больові точки і ділянки підвищеної чутливості шкіри, що відповідають зонам Захар’їна - Геда. Серед них мають діагностичне значення такі:

1) позитивний френікуссимптом, або симптом Георгієвського, в точці діафрагмального нерва, коли під час натискування між передніми ніжками правого грудиноключичнососкоподібного м’яза виникає болючість;
2) болючість у надчеревній ділянці;
3) болючість у зоні проекції жовчного міхура;
4) болючість у плечовій зоні;
5) болючість у точці лопаткового кута;
6) болючість уздовж остистих відростків VІІІ – ХІ грудних хребців.
Внаслідок неправильної діагностики може виникнути емпієма або перфорація жовчного міху ра з розвитком жовчного перитоніту та сепсису. Закупорка загальної жовчної протоки називається холедохолтазом. Одночасно можливий розвиток висхідного холангіту, який може закінчитися сепсисом. Дуже часто холедохолтаз є основною причиною гострого (біліарного) панкреатиту.

Для діагностики жовчнокам’яної хвороби застосовують методи холецистографії та ультразвукової діагностики (УЗД). Метод УЗД є інформативним у 95-98 % випадків.

Лікування. Невідкладна допомога у разі виникнення жовчної кольки полягає у введенні антиспастичних засобів, зокрема по 1 мл 0,1%го розчину атропіну сульфату та 0,2 % платифіліну гідротартрату підшкірно. Іноді призначають наркотичні препарати (2 мл 1%-го розчину промедолу тощо). Ефективною є правобічна чи подвійна паранефральна новокаїнова блокада.

У доклінічній стадії жовчнокам’яної хвороби лікування спрямоване на боротьбу з факторами ризику. Пропонують активний руховий режим, заняття спортом. Треба додержуватись дієти № 5 з униканням жирної, багатої на калорії їжі. Важливою є регулярність щодо вживання їжі. Рослинна дієта сприяє зменшенню застою жовчі . За наявності інфекції жовчного міхура призначають антибактеріальне лікування.

У другій стадії жовчнокам’яної хвороби можна вживати нехірургічних заходів для позбавлення хворого від каменів. Для цього застосовують препарати жовчних кислот (хенотерапія). Але слід пам’ятати, що можливим є тільки розчинення холестеринових каменів.

До нехірургічних методів лікування належить екстракорпоральна ударнохвильова літотрипсія, тобто спосіб роздрібнення великих конкрементів на маленькі з подальшим розчиненням їх медикаментозними засобами (урсофальк, хенофальк). Абсолютними показаннями до виконання операції є такі: гострий холецистит, часті рецидивні жовчні кольки, холедохолтаз, гангрена жовчного міхура, кишкова непрохідність.