Анотація: перелік найчастіших ускладнень з боку внутрішніх органів після апендектомії. Тромбоемболія: особливості перебігу.

Ускладнення з боку органів дихання розвиваються у 0,5% хворих, оперованих із приводу деструктивного гострого апенди­циту. На 2-6 добу після операції можуть розвиватись бронхо­пневмонії у задньо-нижніх відділах легень. Гіпертермія при відсутності ускладнень із боку післяопераційної рани та інтактному животі повинні спонукати до пошуку ускладнень із боку органів грудної клітки (плеврит, абсцеси, ателектази легень та ін.).

Профілактика легеневих ускладнень включає ранню фізичну мобілізацію хворого та щоденну дихальну гімнастику.

Ускладнення з боку серцево-судинної системи. Тромбози та емболії легеневої артерії є небезпечними ускладненнями, які виникають, як правило, на 5-7 добу після апендектомії.
Джерелом тромбоемболів у більшості випадків є венозна система нижніх кінцівок і нижньої половини тіла: поверхневі та глибокі вени гомілки й стегна, тазові вени, нижня порожниста вена з наявними в ній тромбами. Рідше джерелом емболів є порожнини правих передсердя та шлуночка, а також вени верхніх кінцівок.
Факторами, які сприяють виникненню тромбоемболії леге­невої артерії, є:

• венозні захворювання нижніх кінцівок;
• серцево-судинна недостатність;
• довготривала катетеризація магістральних вен;
• тривале лежаче положення;
• старечий вік;
• злоякісна онкологічна патологія;
• наявність штучного клапана серця;
• ревматична вада серця;
• прийом естрогенів;
• малорухомий спосіб життя;
• ожиріння.

Тромбоемболія легеневої артерії розвивається несподівано та в близько половині випадків має летальне завершення.
Відомі 2 варіанти розвитку та клінічного перебігу тромбоемболії легеневої артерії:

• блискавичний (великим венозним або серцевим тромбом);
• поступово наростаючий (дрібним тромбом із поступовим збіль­шенням його розмірів або первиний висхідний тромбоз гілок легеневої артерії на грунті порушення гемостазу).

Блискавична форма емболії легеневої артерії виникає різко та характеризується несподіваним погіршенням стану хворого: виражені задишка та ціаноз, особливо верхньої половини тулуба супроводжують прогресучий колапс і зупинку серцевої діяльності. Блискавичність перебігу рідко дає можливість провести необхідні інструментальні та лікувальні заходи.
Велике профілактичне значення мають якнайшвидша мобі­лізація хворого після операції та коректне використання низько­молекулярних гепаринів.