Інфекційні захворювання. Причини, ознаки, профілактика. - 1 - Хвороби і захворювання - Медицина - Medbrat - медичний портал, анатомія
Веб-портал
для студентів - медиків
Анатомія Оперативна хірургія

Категорії розділу

1 [1]

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 75

Статистика


Онлайн всього: 2
Гостей: 1
Користувачів: 1
АДМІН

Медицина

Головна » Файли » Хвороби і захворювання » 1 [ Додати матеріал ]

Інфекційні захворювання. Причини, ознаки, профілактика.
21.11.2016, 17:13

 План:

1.    Поняття про інфекційні захворювання. Епідемії. Пандемії. Імунітет. Основні принципи вакцинації.
2.    Дитячі інфекційні захворювання: кір, скарлатина, коклюш, дифтерія, паротит. Причини. Профілактика.
3.    Особливо небезпечні інфекції: чума, туляремія, СНІД, геморагічні лихоманки.
4.    Високо контагіозні інфекції. Методи боротьби та профілактики. Поняття про санітарно-епідемічний режим.
5.    Туберкульоз, профілактика.


Поняття про інфекційні захворювання.
Інфекція (infectio – зараження) – це сукупність біологічних процесів в макроорганізмі, що відбуваються при заглибленні в нього патогенних мікроорганізмів, незалежно від того, чи спричиняють ці збудники явне чи приховане захворювання, чи призводять до короткочасного носійства.
Інфекційний процес – це історично сформована взаємодія сприйнятливого людського організму та патогенного мікроорганізму в певних умовах зовнішнього і соціального середовища з виникненням явного чи прихованого патологічного процесу.
З біологічної точки зору – інфекційний процес – це різновид паразитизму.
Інфекційна хвороба – це крайній ступень прояву інфекційного процесу.
Класифікація інфекційних захворювань:
1.    Кишкові інфекції.
2.    Інфекції дихальних шляхів.
3.    Кров’яні інфекції.
4.    Інфекції шкірних покривів.
Епідемія – це масове розповсюдження інфекційних захворювань людини в будь-якій місцевості чи країні, що значно перевищує звичайний рівень захворюваності.
Пандемія – епідемія, що охоплює більшу частину населення країни, групи країн, континента.
Епідемічний процес – безперервний ланцюг послідовно виникаючих та взаємозв’язаних інфекційних станів (хворі, носії), що проявляється у вигляді епідемічних вогнищ з хворими та носіями.
Епідемічне вогнище – це місце перебування джерела інфекції з оточуючою його територією в тих межах, в яких воно може передавати хворобу.
Протікання епідемічного процесу залежить від наявності слідуючих факторів:
1.    Джерело інфекції.
2.    Механізму передачі.
3.    Сприятливості населення.
При відсутності будь-якої ланки неможливий розвиток епідемії.
Імунітет – (immunitas – звільнення від податей, данини) – під цим терміном звичайно розуміють несприйнятливість організму до патогенних мікробів, їх отрут або яких-небудь інших чужорідних речовин.
Імунітет являє собою складний комплекс фізіологічних захисних реакцій, які визначають відносну сталість внутрішнього середовища, перешкоджають розвитку інфекційного процесу або інтоксикації та мають здатність відновлювати порушенні функції організму. 
Види імунітету: 
1.    Видовий (генетична стійкість – несприятливість деяких видів до певних хвороб – передається спадково – наприклад несприятливість людей до чуми великої рогатої худоби).
2.    Набутий:
1.    Природний: активний (після перенесення хвороби), пасивний (імунітет новонародженої дитини, антитіла дитина отримує через плаценту, а потім з молоком матері – зберігається до 6 місяців).
2.    Активний – відтворюється шляхом активної чи пасивної імунізації.
Вакцинація відноситься до специфічних методів профілактики інфекційних захворювань. Вакцини – препарати що складаються з ослаблених, вбитих збудників, продуктів їх життєдіяльності, а метод щеплення – вакцинацією.

Дитячі інфекції. 
Кір – гостре інфекційне захворювання, що характеризується підвищенням температури, інтоксикацією, ураженням верхніх дихальних шляхів. 
Етіологія – вірус корі. Надзвичайно контагіозна – індекс контагіозності – 95%. Джерело – хвора людина в катаральний період. З 4 доби після висипки хворий вважається незаразним. Передача – повітряно-крапельний шлях.
Клініка. Періоди хвороби:
1.    Інкубаційний період – 8-10 діб.
2.    Продромальний (катаральний). Характеризується пропасницею до 39,0, ураження верхніх дихальних шляхів та склер. Рясні серозно-гнійні виділення, кашель, осиплість голосу, світло боязнь, кон’юнктивіт, може синдром крупа. Виражена загальна слабкість, інтоксикація може сильно вираженою. Патогномонічним є плями Бельського-Філатова-Копліка (на слизовій щік – папули з макове зернятко оточені гіперемією). Триває до 5 днів.
3.    Період висипки – характеризується появою плямисто-папульозної висипки. Перші елементи – за вухами, на спинці носа у вигляді дрібних рожевих плям, які швидко збільшуються в розмірах, зливаються. На протязі доби висипка швидко розповсюджується на обличчя, шию. На другу добу – висипка повністю покриває тулуб та проксимальні відділи кінцівок. На третю добу – кінцівки. Висипка покриває рівномірно зовнішні та внутрішні поверхні кінцівки. Температура на перший день висипки більш висока. 
4.    Період пігментації – висипка швидко темніє, в тій же послідовності, що і висипка. Триває до 10 днів, можливе дрібне шелушіння. 
Ускладнення – в любому періоді, за рахунок приєднання вторинної інфекції (ларингіти, пневмонії, отити, стоматити, енцефаліти – висока летальність).
Лікування зазвичай в домашніх умовах – постільний режим, догляд за шкірою та слизовими оболонками (промивання кон’юнктиви, догляд за вухами та носом). Симптоматичне лікування. 
Профілактика:
1.    Своєчасна ізоляція на строк не менше 4 доби від початку висипки.
2.    Контактні діти не допускаються в школи на протязі 17 днів з моменту контакту.
3.    Специфічна профілактика:
1.    Пасивна – гамма-глобулін – вводиться контактним дітям до 4 років.
2.    Активна імунізація – жива кірьова вакцина – дітям 15-18 місяців – однократно під шкіру.

Скарлатина. Характеризується загальною інтоксикацією, ангіною, висипкою.
Причина – b-гемолітичний стрептокок групи А.
Джерело – хворий скарлатиною, хворі діти та дорослі на стрептококову ангіну. Хворий стає заразним з моменту захворювання. Шлях передачі – крапельний, можливо через предмети побуту, через інфіковані продукти (молоко). Контагіозний індекс – 40 %. Хворіють в основному діти до 16 років. Після хвороби – стійкий імунітет.
Клініка. 
Періоди хвороби:
1.    Інкубаційний період – частіше до 2-7 днів.
2.    Продромальний період. Початок гострий – на фоні повного здоров’я виникає пропасниця, виникає блювота, біль в горлі. Триває від декількох годин до 2 діб.
3.    Період висипки – висипка швидко розповсюджується на обличчя, шию, тулуб та кінцівки. Висипка мілкоплямиста, на гіперемованому фоні шкіри. На обличчі висипка рясно покриває щоки, стає яскраво-червоною на фоні не ураженого носо-губного трикутника. Найбільш яскрава висипка – на боковій поверхні тулуба, внизу живота, на згинальних поверхнях кінцівок (особливо у природних складках аксилярній ямці та інше). Поруч з розеольозною висипкою можуть бути мілкі петехії. Може бути міліарна висипка (маленькі міхурці наповнені рідиною). Може бути папульозною (шкіра набуває шагреневий вигляд). Характерна сухість шкіри. Висипка триває 3-7 діб, щезає без пігментації, характерно – крупно пластинчасте шелушіння.
Характерна ангіна – яскрава гіперемія зіву (мигдаликів, язичка, дужек) не виходить на тверде піднебіння (катаральна, фолікулярна, некротична, псевдо фібринозна).
Залежно від важкості скарлатини загальна інтоксикація буде різна – від      вираженої пропасниці, потемніння свідомості, судом до невиражених ознак. Можуть зміни типа інфекційного серця.
Ускладнення: лімфаденіт, синуїт, мастоідіт, нефрит, гнійний артрит. 
Рецидиви можливі на 3-4 тиждень. На сучасному етапі скарлатина в основному має легкі форми перебігу.
Лікування – в домашніх умовах, обов’язково антибіотико терапія.
Профілактика:
1.    Загальні міри – раннє виявлення та ізоляція хворих. Ізолюють на 10 діб від початку захворювання. Ізолюються також і хворі простою ангіною до 22 діб від початку хвороби. При контакті для дітей 1-2 класів – карантин на 7 днів з моменту ізоляції хворого.
2.    Специфічна не розроблена.

Коклюш.  Інфекційне захворювання при якому ведучим симптомом є спазматичний кашель. 
Причина – паличка Борде-Жангу. На  коклюш страждають тільки люди. Джерелом є хвора людина, заразний період триває від початку клінічних проявів до 4-5 тижнів. Передача – повітряно-крапельний шлях, через предмети побуту. Індекс контагіозності – 70 %.
Клініка. Періоди:
1.    Інкубаційний – до 20 днів.
2.    Катаральний – сухий кашель, субфебрильна температура, нежить. Загальний стан не порушений. Інтенсивність кашлю поступово наростає. Триває період до 2-х тижнів.
3.    Спазматичний період – напади спазматичного кашлю (серія кашльових поштовхів, що ідуть на видосі один за одним, після чого відмічається глибокий спазматичний вдих. Судомні вдихи – репризи – можуть повторюватись до 20 разів на добу. В міжнападний період загальний стан не страждає. Період триває 2-3 тижні. Поступово кашель слабшає.
4.    Період розрішення – репризи зникають відходить харкотиння.
Ускладнення – енцефалопатія, судоми, менінгізм, пуп очна кила, випадіння прямої кишки, кровотечі.
Лікування – велике значення відволікаючі міроприємства, повноцінне харчування, антигістамінні препарати, антибіотики.
Профілактика – хворого ізолюють на 30 днів з моменту захворювання (амбулаторно чи стаціонарно). Використовують АКДС – вакцину. Перша вакцинація в 3місяці по 0,5 мл трикратно.
Дифтерія. Це гостре інфекційне захворювання, що характеризується фібринозним запаленням на місці вхідних воріт інфекції та симптомами загальної інтоксикації.
Причина – коринебактерія дифтерії. Ці бактерії продукують сильні токсини.
Джерелом є тільки людина (хвора чи здоровий носій). Передача – в основному крапельно-аерогенним шляхом. Вхідні ворота – слизові оболонки зіва, носу, верхніх дихальних шляхів, очей, статевих органів, пошкоджених шкірних покривів.
Клініка. В залежності від ураженого органу розрізняють дифтерію зіва, носа, дихальних шляхів, вуха, статевих шляхів та шкіри.
Інкубація – 2-10 днів.
1.    Дифтерія зіва – локалізована, розповсюджена, токсична. При локалізованій формі – нальоти розміщуються тільки на мигдаликах, висока температура, інтоксикація, біль при ковтанні (форми ураження зіву – плівчаста, острівцеві, катаральна). При розповсюдженій формі – нальот виходить за межі мигдаликів. При токсичній формі – на перший план інтоксикація, перебіг важкий, бурний, виражений набряк зіву та шиї.
2.    Дифтерійний круп. Локалізація в верхніх дихальних шляхах. Характеризується хриплим голосом, гавкаючим кашлем, стенотичним диханням. Розрізняють локалізований (гортань), розповсюджений (гортань та трахея). Починається з інтоксикації, грубого кашлю, осиплості голосу (катаральний період), триває до 2-х діб. Поступово переходить в стенотичну фазу – дихання утруднене, шумне, напруження допоміжної мускулатури – афонія, кашель беззвучний. Потім – період асфіксії – смерть при відсутності допомоги.
Ускладнення – міокардит, нефротичний синдром, периферичні паралічі (ранні – м’яке піднебіння, параліч акомодації, пізні – периферійні в`ялі паралічі.
Лікування – застосування протидифтерійної сироватки.
Профілактика – основне це активна імунізація. Застосовують вакцину АКДС. Починаючи з 3-х місяців вакцину вводять трикратно з інтервалом 30-40 днів. Потім – планові ревакцинації.
Паротит. Захворювання з переважним ураженням залозистих органів – слинні залози, яєчка, підшлункова залоза та ЦНС – менінгіти, менінгоенцефаліт.
Причина – вірус паротиту.
Джерело – хворий, що стає заразним за 1-2 доби до появи клінічних симптомів, та особливо а перші 3-5 діб захворювання. Шлях – повітряно-крапельний.
Клініка. Інкубаційний період до 3-х тижнів.
Початок гострий – з підвищення температури до 38-39 С, продромальних явищ. Найчастіше уражуються навколовушні залози. Але можуть підщелепні, статеві органи (орхіт), підшлункова залоза (панкреатит). При поступовому втягненні багатьох залоз – перебіг хвороби хвилеподібний, клініка залежить від залози, яка уражена. Можливий розвиток серозного менінгіту. Можлива різна комбінація (ЦНС та залози, чи окремо).
При ураженні навколовушної залози – припухає спочатку одна, а через 1-2 дні інша залоза (гіперемії немає, шкіра з трудом збирається в складку.
Можливий розвиток орхіту – в кінці 1-го тижня від початку захворювання – частіше однобічний.
Менінгіт виникає рідко – через 7 днів після виникнення паротиту, має сприятливий перебіг.
Лікування симптоматичне.
Профілактика – рання госпіталізація хворих амбулаторно чи стаціонарно. В дитячих закладах при виявленні інфекції – карантин на 21 добу.
Можлива активна імунізація.
Особливо небезпечні інфекційні захворювання.
Чума. Це гостре інфекційне захворювання людей, гризунів та їх паразитів що викликається паличкою Коха.
Чума уражує близько 200 видів гризунів. Епізоотії розміщені в південних регіонах бувшого Радянського Союзу. Велику роль у виникненні захворювання у людей відіграють блохи гризунів, які можуть переносити інфекцію від щурів до людей. Без участі блох можливе зараження при вживанні інфікованого м`яса, контакті з раньовою поверхнею, вдиханні аерозолів. Від людини до людини можуть передавати людські воші.
Клініка:
Інкубаційний період до 7 днів. Після укусу блохи в місці укусу виникає невеличкий струп на який хворі не звертають увагу. Через деякий час – утворюються регіонарні бубони до 10 см в діаметрі, тут же виникають симптоми сильної інтоксикації, пропасниця, болі в животі. Бубони надзвичайно болючі.
У половини хворих уражується ШКТ (болі в животі, анорексія, блювота, пронос із кров’ю.
Ураження шкіри характерні для 10 % людей (характеризуються петехіями, крововиливами.
У 10-20 % розвивається вторинна пневмонія – важке ускладнення. Може бути причиною сепсису та смерті.
Лікування. Стаціонарне, висока летальність.
Профілактика. Особи, що працюють в ендемічних регіонах обов’язково вакцинуються. При пневмонії – необхідна ізоляція в респіраторному ізоляторі. Контактним – профілактична антибіотико терапія. Боротьба із щурами.
Холера. Це гостре інфекційне захворювання, що виникає внаслідок колонізації тонкої кишки холерним вібріоном. Характеризується епідемічним перебігом та розвитком діарейного синдрому.
Збудник – холерний вібріон.
Виникнення чітко пов’язане з водним фактором, фекально-оральний шлях передачі, антисанітарні умови, ахлоргідрія.
Клініка.
Інкубаційний період до 48 годин. Початок гострий з водянистої, неболючої діареї. При важких формах швидко розвивається гіповолемічний шок. Потім виникає рясна блювота, виникають судоми. Сильне зневоднення організму.
Лікування – основне дегідратаційна терапія.
Профілактика. Активна імунізація при виїзді в ендемічні райони неефективна та короткотривала, тому найефективніша профілактика – дотримання правил гігієни.
Туляремія. Викликається Francisella tularensis. Збудник хвороби визначається у багатьох тварин та передається до людей при прямому контакті чи через комах. Джерелом є хвора тварина (кролі, ондатри, олені, білки та інші). До захворювання може призвести шкірний контакт з будь-якою твариною, може передаватись трансмісивно через укуси кліщів.
Клініка. Інкубаційний період 2-5 днів. Після чого розвивається один з описаних нище синдромів, які супроводжуються пропасницею, головними та м’язовими болями. Форми туляремії:
1.    Виразково-залозиста (75%). При зануренні збудника через шкіру. Виникає болюча виразка у місці контакту, що поступово збільшується. Регіонарна аденопатія. Лімфовузли розм’якшуються, можуть самостійно прориватись.
2.    Очно-бубонна туляремія. При контакті з очима – кон’юнктивіт з аденопатією.
3.    Орофарінгеальна – фарингіт з шийною аденопатією.
4.    Кишкова форма – виразки кишечника з мезаденітом.
5.    Легенева – внаслідок вдихання збудника – важка інфекція.
6.    Тифоїдна – немає ознак ураження шкіри.
Лікування – стрептоміцин, гентаміцин.
Профілактика – попередження контакту з хворими тваринами (при знятті шкірок та інше), вакцинація осіб, що часто стикаються з тваринами.
Геморагічні лихоманки. До цієї групи відносяться слідуючи захворювання: геморагічні лихоманка з нирковим синдромом (далекосхідна лихоманка), епідемічна геморагічні лихоманка, геморагічні лихоманка денге, лихоманки Ебола, Марбурга, Ласса, волинська, кримська, омська  геморагічні лихоманки. Ці хвороби об’єднує вірусна етіологія, подібна клінічна картина (лихоманка, геморагічний синдром, капіляротоксикоз, що супроводжується змінами в багатьох органах та системах) та існування у вигляді природних вогнищ.  
Розглянемо на прикладі Кримської (кліщової) геморагічної лихоманки. Виявлена незадовго до першої світової війни. Резервуар інфекції – зайці та велика рогата худоба. Основний переносник – кліщ. Людина також може бути джерелом зараження – трансмісивний шлях передачі. Для інших лихоманок характерним є повітряно-крапельний шлях передачі. Інкубаційний період до 6 днів. Початок гострий – головна біль, ін’єкція склер, геморагії, пропасниця, міальгії, блювота, болі в животі, кривава блювота та мелена. Триває до 8 діб. Летальність висока.
Санітарно-протиепідемічний режим. Це комплекс міроприємств направлених на попередження розвитку та поширення епідемічно-небезпечних інфекційних захворювань в лікувальних закладах. Передбачає дію на шляхи передачі інфекції, усунення можливих джерел інфекції. При поступленні – повна санітарна обробка хворого, виявлення педикульозу; особиста гігієна медпрацівників та хворих; регламентуються правила та строки прибирання приміщень медичного закладу; контроль за харчоблоком, виявлення гнійничкових захворювань; періодичний бактеріологічний контроль.
Туберкульоз. Це хронічна бактеріальна інфекція, що викликається мікобактерією туберкульозу та характеризується утворенням гранульом в уражених тканинах. Відноситься до соціальних хвороб.
Мікобактерія передається від людини до людини крапельно-аерогенним шляхом, хоча існують і інші шляхи передачі. Але для передачі інфекції необхідний багатомісячний тривалий контакт. Особливо заразні хворі легеневими формами. Через коров’яче молоко туберкульоз за даними останніх років не передається.
Клінічні прояви та класифікація туберкульозу.
Первинний туберкульоз – як правило безсимптомний перебіг, визначається нижньодолевим пневмонітом, бронхоаденітом.
Туберкульоз легень (первинний та вторинний).
Поза легеневий туберкульоз (плеврит, перитоніт, туберкульозний аденіт, менінгіт, туберкульоз кісток та суглобів, сечостатевий туберкульоз, шкіри.
Профілактика.
Вакцинація БЦЖ – ефективність 80%.
Особиста профілактика, своєчасні профогляди, флюорографія.

 

Категорія: 1 | Додав: АДМІН
Переглядів: 13 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Імя*:
Код *:
div id="footer">Copyright MyCorp © 2016 | Зробити безкоштовний сайт з uCoz