Глюкокортикоїди — одна з груп гормонів, що утворюються в корі надниркових залоз (“cortex” в перекладі з латині — кора) і регулюють обмін речовин у людини,

особливо, вуглеводний. Вони мають здатність підвищувати рівень глюкози в крові, тому їх і називають саме глюкокортикоїди. Секреція глюкокортикоїдних гормонів залежить від хроноритмів, пов’язаних зі зміною дня і ночі. Максимальне їх надходження в кров спостерігається між 6-ю та 9-ю годинами ранку, що слід враховувати при лікуванні глюкокортикоїдними препаратами.

Природні та синтетичні препарати глюкокортикоїдів

Майже 80 років тому (у 1936 році) Нобелівський лауреат Едуард Кендалл (1886–1972) з екстрактів кори надниркових залоз вперше виділив гормон кортизон. У 1937 році інший Нобелівський лауреат Тадеуш Рейхштейн (1897–1996) виділив другий природний глюкокортикоїд — гідрокортизон (кортизол). На основі цих природних гормонів значно пізніше, в 1955 році, мікробіолог Артур Нобіле (Arthur Nobile, 1920–2004) і фармацевтичний хімік Гершель Л. Герцог (Hershel L. Herzog, 1924–1998) з колегами в лабораторії американської фармацевтичної корпорації Шерінг (Schering) синтезували перші штучні глюкокортикоїди преднізон і преднізолон, використовуючи мікроорганізми для синтезу цих складних хімічних сполук.

З того часу синтезовано цілу низку нових більш фармакологічно активних та значно безпечніших сполук із покращеним фармакокінетичним профілем. Для підсилення терапевтичної ефективності та тривалості дії препаратів до хімічної структури глюкокортикоїдів вводять атом фтору, іноді хлору («галогенізовані глюкортикоїди»). Фторовані (дексаметазон, бетаметазон, триамцинолон, флунізолід та ін.), біфторовані (флуоцинолон), трифторовані (флутиказон) та хлоровані (беклометазон) або одночасно фторовані і хлоровані (клобетазол, галометазон) препарати при місцевому або інгаляційному застосуванні практично не всмоктуються в кров і не порушують гормонального фону. Глюкокортикоїди для місцевого застосування отримали назву «топічні глюкокортикоїди» (від грец. topikos — місцевий). На сьогодні існує понад 50 оригінальних лікарських засобів синтетичних глюкокортикоїдів, представлених на фармацевтичному ринку під різними торгівельними назвами у вигляді як моно-, так і комбінованих препаратів, серед яких налічують понад 2500 найменувань. Внаслідок потужної протизапальної дії та стероїдної хімічної структури у фармакології вони були відокремлені в групу стероїдних протизапальних засобів.

Застосування глюкокортикоїдів

Сучасні глюкокортикоїдні препарати різняться між собою значним розмаїттям форм випуску та шляхів застосування. Незважаючи на те, що це гормонопрепарати, і їх тривале введення може порушувати гормональний фон хворого, глюкокортикоїди мають вельми широке застосування в клінічній практиці. Із замісною метою їх призначають при гострій та хронічній недостатності кори надниркових залоз, тобто для лікування хвороби Аддісона. Завдяки виразній протизапальній, протиалергічній та протишоковій дії вони незамінні в інтенсивній терапії при невідкладних станах, як-от анафілактичний шок, кропив’янка, набряк мозку, легень, «гормонозалежна» бронхіальна астма, гострі отруєння тощо. Їх включають до комплексного лікування хворих на ревматизм, ревматоїдний артрит, системні захворювання сполучної тканини, при алергічних процесах, хронічних запальних захворюваннях кишечника, серця, нирок, суглобів, шкіри, нервової системи, багатьох інших хворобах (загальним числом більше 150).

Здатність глюкокортикоїдів пригнічувати імунітет призводить до зниження захисних властивостей та розповсюдження інфекції в організмі.

З іншого боку, імунодепресивна дія глюкокортикоїдів попереджує відторгнення тканин у хворих при пересадці органів і зменшує вироблення антитіл до «власних» клітин при лікуванні аутоімунних захворювань.

Побічна дія глюкокортикоїдів

Завдяки багатогранності фармакологічних властивостей глюкокортикоїди втручаються у функціонування багатьох органів і систем, впливають на всі види обміну речовин в організмі, а тому нерідко можуть викликати значні побічні ефекти. Лікування глюкокортикоїдами порівнюють із трояндою, квітки якої прекрасні й милують око, але її колючки можуть спричинити біль. Як немає троянди без колючок, так і практично неможливе застосування глюкокортикоїдів без наслідків їх небажаного впливу на організм людини. При тривалому застосуванні глюкокортикоїдів за фізіологічним принципом «негативного зворотного зв’язку» пригнічується вироблення власних гормонів корою надниркових залоз. І раптове припинення введення цих препаратів може викликати синдром відміни внаслідок вторинної недостатності кори надниркових залоз (синдром Аддісона). Глюкокортикоїди сприяють підвищенню рівня глюкози в крові («стероїдний діабет»), підвищенню апетиту, перерозподілу жирової тканини у вигляді «місяцеподібного обличчя» і центрального (абдомінального) ожиріння, розвитку імунодефіцитних станів, знижують опірність організму до інфекції, уповільнюють ріст і формування тканин у дітей, зменшують міцність кісток та погіршують зростання кісткової тканини після переломів внаслідок негативного кальцієвого балансу в організмі, викликають остеопороз, дряблість скелетної мускулатури, сприяють розвитку очних хвороб (глаукома, катаракта). Також у пацієнтів можливі перепади настрою, погіршення пам’яті та дефіцит уваги, підвищення артеріального тиску, набряки, ураження шлунково-кишкового тракту («стероїдна виразка»), порушення менструального циклу, зміни картини крові тощо.

Відмічені побічні ефекти частіше розвиваються при тривалому застосуванні препаратів. Тоді як одноразове їх використання або нетривале (впродовж 1–2 днів), навіть у дуже високих дозах, є відносно нешкідливим. Щоб знизити ризик побічних реакцій перед призначенням глюкокортикоїдів у пацієнтів з’ясовують наявність супутніх захворювань (виразкова хвороба, цукровий діабет, хронічні інфекції тощо).

У яких випадках глюкокортикоїди протипоказані?

Глюкокортикоїди протипоказані хворим при гіперфункції кори надниркових залоз (хвороба Іценко-Кушинга), цукровому діабеті, виразковій хворобі шлунка, тяжких формах психоневрозу, гострих інфекційних процесах. Однак, у випадках короткочасної інтенсивної терапії, коли користь лікування глюкокортикоїдами перевищує ризик їх ускладнень, зазначені протипоказання не беруться до уваги.

При супутній патології у хворих глюкокортикоїди призначають разом із препаратами “прикриття” (наприклад, при артеріальній гіпертензії з антигіпертензивними засобами).

Під час вагітності та у дітей глюкокортикоїди призначають лише за життєвими показаннями.

Фармакобезпека при лікування глюкокортикоїдами

При лікуванні глюкокортикоїдами з метою безпечності їх застосування потрібно періодично контролювати аналіз крові, вміст глюкози в крові та сечі, артеріальний тиск. Таблетовані препарати слід приймати після їди. Для профілактики ускладнень вживати їжу, збагачену білковими продуктами, кальцієм з обмеженням вуглеводів і кухонної солі.

Слід пам’ятати, що глюкокортикоїди – це препарати рецептурного відпуску, їх застосовують лише тоді, коли інші препарати не допомагають.

Потребу в призначенні глюкокортикоїдних препаратів у кожному конкретному випадку завжди визначає лікар!

Матеріал підготували: професор Ігор Заморський, завідувач кафедри фармакології, доцент Інна Кишкан, доцент кафедри фармакології БДМУ.