Кісткова тканина дорослої людини складаєть-ся з 50% води, 15,75% жиру, 12,4% органiчних i 21,85% неорганiчних речовин. У знежиренiй кiстцi мiститься приблизно 1/3 органiчної i 2/3 неорганiчної речовини. Осеїн – клейка органiчна речовина – надає кiсткам гнучкостi, мiнеральнi речовини – мiцностi. 
Таким чином, кiстка – орган опори i руху тiла   складається з трьох взаємопов’язаних компо-нентiв: кiсткових клiтин, мiжклiтинної речовини i мiнеральних речовин. Розрiзняють 4 типи кiсткових клiтин: остеобласти, остеокласти, ос-теоцити i хондроцити. Остеобласти розташовані у внутрішньому шарі окістя i виробляють осеїн. Остеокласти беруть участь у резорбції (руйну-ванні) кістки, утворюють порожнини. Остеоцити - зрiлi клiтини, замурованi в мiнеральнiй речовинi кiстки, вони утворюють кiстковi пластинки. Останнi концентрично розташованi навколо так званого каналу остеона, в якому проходить кро-воносний капiляр. Цi пластинки, канал та капiляр складають окрему структурну одиницю кiстки - остеон.
Напрямок центральних каналiв остеонiв вiдповiдає напряму сил натягу та опору, якi вини-кають у процесi функцiонування кiстки. Кожна кiстка має специфiчнi особливостi архiтектури, зумовленi фiзичним навантаженням.
Ріст трубчастих кiсток кiнцiвок у довжину здій-снюється за рахунок хондроцитiв епіфізаного хряща. Вони розташованi в прошарку хряща мiж тілом та кінцем кістки i забезпечують рiст тіла кі-стки в довжину. Епiфiзарний хрящ (він ще має на-зву зони росту) зберiгається доти, поки можливий рiст кiсток у довжину.
Кiстки скелета у зародка розвиваються по-рiзному. Кістки, що розвиваються на мiсцi пере-тинчастої сполучної тканини, називають первин-ними, перетинчастими, або покривними, а кiстки, що виникли з хрящової тканини - вторинними, або хрящовими.
Первиннi кiстки починають формуватися на-прикiнцi 2-го мiсяця ембрiонального розвитку, ко-ли в товщi сполучної тканини з’являються скуп-чення остеобластiв, якi називають точками скос-тенiння. До первинних кiсток вiдносять кiстки склепiння мозкового черепа та кiстки лицевого черепа. Вторинні кістки на основі хряща почина-ють розвиватися на 3-му мiсяці внутрішньоутроб-ного розвитку. Якщо кiсткова тканина утворюєть-ся всерединi хряща, це енхондральне скос-тенiння, а якщо в сполучнiй тканинi, що покриває хрящ, це перихондральне скостенiння (охрястя – perichondr-ium). Кiстки, що розвиваються за пе-ри- та енхондральним типами, називаються ати-повими.
Для контролю динамiки росту i будови кiсток в медицинi широко використовують рентгено-логiчний метод дослiдження. На рентгенограмах знайдiть щільну i губчасту речовину, визначте ті-ло кістки, наростки, метафіз, кiстковомозкову по-рожнину. 

Будова хребців
Хребтовий стовп (columna vertebra-lis) складається з окремих хребцiв (vertebrae), з’єднаних мiж собою в єдине ціле (мал. 16).
Видiляють шийні, грудні, поперекові, крижові та куприкові хребці.
Шийних хребців (vertebrae cervicales; CI-СVII) є сім, грудних - (vertebrae thoracicae; ТI-ТXII) дванадцять, поперекових - (vertebrae lubales; LI-LV) п’ять, крижових - (vertebrae sacrales; SI -SV) п’ять, вони зрослися в одну крижову кiстку (os sacrum). Куприковi хребці (vertebrae coccygeae) рудиментарнi, їх 3-5, вони також зрослися в одну куприкову кiстку (os coccygis).