Вторинна слабкість пологових сил - 1 - Акушерство - Медицина - Medbrat - медичний портал, анатомія
Веб-портал
для студентів - медиків
Анатомія Оперативна хірургія

Категорії розділу

1 [16]

Наше опитування

Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 75

Статистика


Онлайн всього: 4
Гостей: 4
Користувачів: 0

Медицина

Головна » Файли » Акушерство » 1 [ Додати матеріал ]

Вторинна слабкість пологових сил
09.09.2016, 10:16

Вторинною слабкістю пологових сил називається така аномалія, коли задовільні або добрі на початку пологів перейми у подальшому частково або повністю висна­жуються. Це ускладнення найчастіше трап­ляється наприкінці розкриття шийки матки та в період зганяння. Воно уповільнює або припиняє подальший розвиток пологів.

Етіологія. Причини вторинної слабкос­ті пологових сил: 1) усі ті самі патологіч­ні стани організму роділлі, котрі призво­дять до первинної слабкості пологових сил; 2) загальне виснаження організму роділлі внаслідок тривалих болісних перейм, що трапляється в разі: а) невідповідності між розмірами голівки плода й таза (клініч­но вузький таз, гідроцефалія, патологічні асинклітичні та розгинальні вставляння голівки тощо); б) неправильного положен­ня плода (поперечне, косе); в) непіддат­ливості м'яких пологових шляхів (ригід­ність шийки, стенози піхви, пухлини в ма­лому тазі та ін.); надмірної щільності плід­них оболонок; д) значної болісності кожної перейми й потуги; г) неспроможності черев­ного преса.

Клініка. Для клінічної картини пологів при вторинній слабкості пологових сил характерна головним чином їх тривалість. Збільшення тривалості пологів відбувається переважно за рахунок подовження періоду зганяння. Тривалістю пологів і безводного проміжку можна пояснити й основні ус­кладнення: втому роділлі, ендометрит під час пологів, гіпоксію плода та його загибель.

Якщо пологова діяльність слабне або припиняється зовсім, м'які тканини полого­вих шляхів та сусідні з ними органи — сечовий міхур, сечівник, пряма кишка, іноді сечоводи — можуть бути ущемлені між голівкою плода й тазом матері, внаслідок чого можуть утворитися ділянки ішемії з подальшим некрозом тканин та утворенням нориць.

Голівка плода, що затрималася в малому тазі й тривалий час тисне на пологові шля­хи, сама теж піддається несприятливій дії з їх боку. Порушується внутрішньомозковий кровообіг (крововилив у мозок), що тягне за собою, залежно від ступеня і місця ура­ження, гіпоксію, парези, паралічі, смерть плода або новонародженої дитини. У послі­довий та післяпологовий періоди трапля­ються такі самі ускладнення, як і при первинній слабкості пологових сил.

Ведення пологів. Вторинна слабкість пологових сил є ще більш небезпечним ус­кладненням пологів, ніж первинна. Тому й ведення пологів у разі цієї аномалії має бути активним.

Період зганяння навіть у першовагітних не повинен тривати більш як 2 год. Найкра­щим засобом боротьби з вторинною слаб­кістю пологових сил є усунення втоми матки й поновлення сил роділлі.

Медикаментозна стимуляція пологової діяльності доречна звичайно тоді, коли стан роділлі й плода добрий, шийка матки повністю ще не розкрита, плідний міхур цілий. У більшості випадків вторинна слаб­кість пологових сил настає в той момент, коли шийка матки розкрита повністю, го­лівка фіксується в малому тазі, навколо­плідні води відійшли, тому лікувальні заходи мають бути досить енергійними й давати ефект.

Схема посилення пологової діяльності в разі вторинної слабкості її:

  1. Введення естрогенних гормонів (30000 ОД) у суміші з ефіром.
  2. Окситоцин, дезаміноокситоцин, серо­тонін або простагландин у тих самих дозах і затією самою методикою, що й при первин­ній слабкості пологових сил.

Такі механічні засоби прискорення розродження, як вакуум-стимулятор, тепер застосовуються дуже рідко. Якщо плід мерт­вий, можна накласти шкірно-головні щипці.

Після того як розпочнуться активні перейми, для прискорення розкриття шийки матки призначають спазмолітичні засоби — апрофен (1 мл 1% розчину підшкірно), но-шпу або палерол (2—4 мл), а в разі ригід­ності шийки матки роблять циркулярне обколювання її такою сумішшю: 40—50 мл 0,5% розчину новокаїну, 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату або 2 мл палеролу, 64 ОД лідази. Якщо у роділлі виникла емоціональ­на напруга (страх), а шийка матки розкри­та не менш як на 5—6 см, призначають тріоксазин із розрахунку 10—15 мг/кг маси тіла.

Якщо роділля, у якої пологова діяльність обтяжена акушерським анамнезом, фізично і психічно втомилася, і до того ж пологи тривають понад 16—18 год, а ший-ка матки розкрилася недостатньо, а також при ознаках гіпоксії плода, показана операція кесаревого розтину у нижньому сегменті матки. Опе­рація ця показана також тоді, коли навколо­плідні води відійдуть передчасно, в разі первинної або вторинної слабкості пологової діяльності, якщо немає ефекту від стимуляції пологів, а також якщо безводний проміжок триває 6—8 год.

У разі такої самої акушерської ситуації, але якщо наявні протипоказання до кеса­ревого розтину, а також, коли плід мертвий, роділлі слід надати відпочинок (сон). Доб­рий снодійний ефект дають такі медикамен­тозні суміші: а) 600 мг триоксазину, 200 мг етамінал-натрію, 1 мл 2% розчину проме­долу, 1 мл но-шпи, 40—50 мг дипразину (піпольфену); б) 50 мл віадрилу внутріш­ньовенно, 600 мг триоксазину, 100 мг етамінал-натрію, 2 мл но-шпи та 50 мг дипразину; в) 20 мл 20% розчину натрію оксибутирату внутрішньовенно, 2 мл но-шпи і 50 мг дипразину.

Якщо черевний прес недосконалий, але розміри плода й таза матері нормальні, ре­комендують застосовувати бинт Вербова, який можна замінити простирадлом (мал. 310,311).

У разі вторинної слабкості пологових сил, що виникла у результаті щільності плідного міхура, його розкривають штучно; якщо причиною слабкості пологових сил є висока й ригідна промежина, роблять перинео- або епізіотомію (при врізуванні голівки).

Якщо голівка перебуває на тазовому дні і шийка матки повністю розкрита, пологи слід завершити за допомогою акушерських щипців, зрідка застосовують вакуум-екс-трактор.

Ускладнення затяжного перебігу пологів внаслідок слабкості пологової діяльності:

  1. Висхідна інфекція пологових шляхів, тяжкість і небезпека якої залежить від три­ валості пологів і, особливо, безводного пе­ріоду.
  2. Значне підвищення частоти мертвонароджувань (у 2—3 рази), а також ранньої дитячої смертності (у 4—5 разів).
  3. Збільшення кількості послідових та ранніх післяпологових кровотеч (приблизно у 3,5 рази).

При слабкості пологової діяльності час­тота акушерських операцій зростає у 10 ра­зів і становить 64,1%. Акушерські щипці при цьому ускладненні накладаються у 20,7% випадків. Оперативні втручання при слабкості пологових сил виявлялися необ­хідними найчастіше з таких причин: а) над­мірне виснаження нервової системи та фізичних сил роділлі; б) тривале стояння голівки у вході до малого таза, внаслідок чого виникла небезпека травматичних ушкоджень м'яких тканин пологового ка­налу та сусідніх органів; в) небезпека висхідної інфекції; г) внутрішньоутробна гіпоксія плода; д) затримка в матці час­тин плаценти; є) гіпотонічні й атонічні кро­вотечі.

Із слабкістю пологової діяльності треба вести активну боротьбу, вона може бути успішною, якщо передбачати можливість її виникнення та вчасно й ефективно провести профілактичні або лікувальні заходи.

Профілактика слабкості пологової діяль­ності має проводитися у жіночій консуль­тації. До профілактичних заходів належать ретельна фізична та психопрофілактична підготовка вагітної до пологів. Якщо у жінки виникло відчуття страху перед пологами, тривоги за їх завершення, доцільно в останні тижні вагітності застосовувати транквіліза­тори (триоксазин — по 0,3 г 2 рази на день). Вагітним, у яких слабкість пологової діяль­ності можлива внаслідок ендокринних порушень або змін з боку матки, за 2 тиж до пологів слід призначити галаскорбін (по 1 г З рази на день), аскорбінову кислоту, тіаміну бромід, АТФ. У роділь з багатоводдям та поздовжнім положенням плода для того, щоб запобігти слабкості пологових сил, доцільно штучно розкрити плідний міхур, якщо шийка матки згладилася і розкрилася не менш як на 4 см. У процесі пологів профілактика слабкості пологової діяльнос­ті полягає у бережному ставленні до роділлі, у зміцненні її віри у благополучне завершен­ня пологів. Призначають висококалорійне харчування, контролюють функцію сечового міхура й кишок.

Слабкості пологової діяльності можна запобігти комплексною допологовою підго­товкою, що має розпочатися за 7—10 днів до пологів. У жінок з переношеною ва­гітністю комплексну підготовку розпо­чинають з моменту встановлення перено­шування, коли розв'язується питання про можливе застосування засобів родозбуд-ження. Комплексна підготовка вагітних має проводитися всім особам групи підвищеного ризику розвитку слабкості пологових сил.

 

Підготовка до пологів вагітних групи високого ризику розвитку слабкості пологової діяльності. У наш час велике значення приділяється виявленню у вагітних чинників ризику розвитку слабкості пологової діяльності. Основними з них є: порушення менструаль­ного циклу в минулому; тривала первинна безплідність та самовільні аборти в анам­незі; недостатня функція фетоплацентарного комплексу з гіпоестрогенемією; пізній ток­сикоз вагітних: первинна слабкість полого­вої діяльності та гіпотонічні кровотечі з матки при минулих пологах; перероз-тягнення стінок матки під час вагітності; перенесені операції на матці та її придатках; оперативне розродження в минулому (щип­ці, вакуум-екстракція, кесарів розтин); різні форми судинної дистонії (артеріальна гіпо- і гіпертензія); гіпоглікемічний син­дром недіабетичної етіології; екстрагені-тальні захворювання (хвороби серця, нирок, печінки); ендокринопатії різного поход­ження (ожиріння, цукровий діабет тощо); діенцефалопатії; вузький таз (анатомічно та клінічно); неправильне положення та сід­ничне передлежання плода; недостатність розвитку м'язів передньої черевної стінки й тазового дна; неускладнені та ускладнені штучні аборти; запальні захворювання жіночих статевих органів (специфічні й неспецифічні); затяжна та імуноконфліктна вагітність; перша вагітність у літньому та юному віці; гіпотрофія й дистрофія плода при даній вагітності; анте- й інтранатальна смерть плода неясної етіології в минулому; гіпопротеїнемія та анемія під час вагітності; гіпропротеїнемія та метаболічний ацидоз при даній вагітності; грип і аденовірусні інфек­ції, перенесені під час даної вагітності, які призвели до фетоплацентарної недостат­ності.

Усі жінки, в котрих виявлено зазначені вище чинники ризику, мають перебузати на спеціальному обліку в жіночій консультації і за 10—12 днів до пологів їх слід госпіталі­зувати у відділення допологової підготовки (на профілактичне ліжко) для комплексної підготовки до пологів.

 

Комплексний метод допологової підготовки вагітних групи підвищеного ризику розвитку слабкості пологової діяльності. На підставі даних наукової літератури, а також результатів клініко-лабораторних досліджень розроблено комплексний метод підготовки вагітних з підвищеним ризиком розвитку слабкості пологової діяльності (О.Т.Михайленко, 1980).

Комплексний метод допологової підго­товки вагітних включає такі щоденні при­значення протягом 7—10 днів до пологів: естрадіолу дипропіонат — 300 ОД/кг маси тіла внутрішньом'язово 1—2 рази на добу; галаскорбін — 1г всередину 3 рази на добу; глутамінова кислота — 1 г всередину 3 рази на день (після приймання препарату порож­нину рота полоскати 2 % розчином натрію гідрокарбонату); кобальту хлорид — 25— 30 крапель 2 % розчину 3 рази на день; ара-хіден — 20 крапель 2 рази на день під час їди; кальцію хлорид — 10 мл 10 % розчину внутрішньовенно з 20 мл 40 % глюкози 1 раз на день; калію хлорид — по 1 столовій ложці 10 % розчину всередину 3—4 рази на день; тіаміну хлорид — 1 мл 5 % розчину або кокарбоксилаза — 100 мг внутрішньом'я­зово 1 раз на день; при гіпопротеїнемії — альбумін — 100 мл 10 % розчину внут­рішньовенно через день до відносної нор­малізації вмісту білка (альбумінової фрак­ції) в сироватці крові; натрію гідрокарбо­нат — 50 мл 7 % розчину внутрішньовенно відразу після введення альбуміну (через одну й ту саму систему для переливання) через день до відносної нормалізації кис­лотно-основного стану; оксигенація — ба­жано в гіпербаричних умовах; звичайно на практиці оксигенація проводиться через герметичну маску, при цьому тиск у систе­мі підвищується до 0,2—0,3 атм (20,2— 30,4 кПа) — щоденно по 30 хв протягом усієї допологової підготовки.

Комплексну допологову підготовку, як правило, проводять в умовах стаціонару під контролем основних клінічних та біохіміч­них досліджень крові (загальний аналізкрові, коагулограма, протеїнограма, показ­ники кислотно-основного стану, електроліти крові, глюкоза крові, сечовина й залишко­вий азот крові, білірубін тощо), а також під контролем стану плода (кардіотокографія).

Якщо у вагітної з'явилися набряки та ознаки нефропатії, протягом 5—6 днів при­значають діуретичні засоби (залежно від чутливості щодо них): дихлотіазид (гіпо-тіазид) — 25 мг 3 рази на день або фуросе-мід (лазекс) — 50 мг 2 рази на день, але не більш як 5 днів.

При пізньому токсикозі вагітних комп­лексне лікування поєднують з підготовкою вагітної до пологів.

Після гормональної та медикаментозної підотовки матки до пологів родозбудження, якщо є показання, проводять такою полого-стимулювальною сумішшю: 5 ОД оксито-цину або 30 мг серотоніну розводять у 350— 400 мл 5% розчину глюкози, до якої дода­ють 0,1 г кокарбоксилази і 5 мл 5% розчину аскорбінової кислоти. Суміш вводять внут­рішньовенно крапельно.

Перед родозбудженням попередньо ви­значають ступінь готовності шийки матки до пологів, а також матки до скоротливої діяльності, тобто її реактивність на оксито-цин, серотонін та кальцій.

Допологову підготовку шляхом стиму­ляції ендогенного синтезу простагландинів (за О.Т.Михайленком, М.Я.Чернегою, 1985) засновано на методі посилення ендогенного синтезу їх з ненасичених жирних кислот.

Простагландини — це високоактивні низькомолекулярні ненасичені жирні кисло­ти (НЖК), клітинні гормони. Вони справ­ляють активний вплив на скоротливу функ­цію міометрія, що й стало причиною для застосування їх у клініці для родозбудження і стимуляції пологової діяльності.

Попередником простагландинів є арахі­донова кислота, зв'язана з фосфоліпідами. Біосинтез простагландинів здійснюється за допомогою ферменту простагландинсинте-тази за участі глутатіону. Для ендогенного синтезу простагландинів необхідні: неза­мінні ненасичені жирні кислоти (вільні НЖК), що надходять в організм з продук­тами харчування (в організмі не синте­зуються). До них належать: арахідонова, лінолева та ліноленова кислоти; відновлений глютанін (каталізатор); кисень; ферменти (фосфоліпаза А, простагландинсинтетаза) та ін. Значна частина НЖК, надходячи до організму, зв'язується з фосфоліпідами, котрі звільняються із стінок судин (за допомогою гепарину), що сприяє виходу у кровоносне русло разом з фосфоліпідами й НЖК, зокрема арахідонової кислоти, необ­хідної для синтезу в матці простагландинів. Багато хто з авторів називають НЖК віта­міном F.

При слабкості пологової діяльності вміст арахідонової кислоти, а також рівень усіх компонентів ряду лінолевої кислоти у фосфогліцеридах та лецитині знижується.

Стимуляція синтезу ендогенних проста­гландинів можлива в разі одночасного вве­дення в організм вагітної поліненасичених жирних кислот (лінетолу, арахідену, інтра-ліпіду або есенціале), що містять у великій кількості арахідонову кислоту, а також глютатіону й гепарину з одночасною інгаля­цією кисню та ультрафіолетовим опромі­ненням поперекової ділянки жінки.

Допологова підготовка жінок з високим ризиком розвитку слабкості пологової ді­яльності проводиться протягом 7—10 днів. Призначається лінетол по 1 столовій ложці 2 рази на день (вранці й увечері) під час їди або арахіден — 20 крапель 2 рази на день (вранці й увечері) під час їди; глутатіон — 100 мг 3 рази на день перед їдою; гепарин — 2500 ОД на 3-й і 6-й день підготовки внут-рішньом'язово.

Проводять інгаляцію кисню 2 рази на день по 30 хв (краще у гіпербаричних умовах) або приймають кисневу пінку 2 ра­зи на день (вранці й увечері); ультрафіо­летове опромінення поперекової ділянки щоденно (суберитемними дозами). Клінічна практика засвідчила високу ефективність цього методу.

Електроаналгезія як метод підготовки до пологів вагітних групи високого ризику розвитку слабкості пологової діяльності. У наш час у клінічній практиці з метою посилення пологової домінанти застосову­ють електроаналгезію для профілактики слабкості пологової діяльності.

Профілактика аномалій пологової діяль­ності за допомогою електроаналгезії прово­диться за 2 тиж до пологів. Для проведення її застосовують апарат «Електронаркон-1», що дає змогу при цілковитій електробезпецішвидко й безболісно для вагітної досягти стану електроаналгезії. Тривалість сеансу — 60—90 хв. Сеанси проводять через день, до курсу підготовки входить 8—10 процедур.

Методика. Стандартні електроди із нержавіючої сталі розташовують в ділянці лоба (роздвоєний катод) та шиї, під соскоподібними відростками (роздвоєний анод). Обов'язкова умова проведення процедури — використання прокладок із 6—8 шарів марлі, змоче­них в ізотонічному розчині натрію хлориду, про­кладених між шкірою пацієнтки та електродами. Дія­ти починають після встановлення частоти імпульсів 160 Гц. Після того як поколювання в точках накла­дання електродів припиняються, вихідну напругу збільшують.

Електроаналгезія проводиться в режимі роботи апарата: сила струму від 1,5 до 2,5 мА, частота коли­вання імпульсів від 500 до 700 Гц. «Електронаркон-1» генерує прямокутний імпульсний струм.

У першій фазі електроаналгезії, що є пері­одом адаптації, виявляється поріг чутливості щодо дії струму. Наприкінці цієї фази від­значається зменшення емоціональної напру­ги, страху перед пологами, з'являється відчуття приємного розслаблення й тепла, знижується реакція на зовнішні подразни­ки; вагітна перебуває ніби у стані підвищеної сугестивності. У міру поглиблення впливу струмом виникає друга фаза електроанал­гезії — період стабілізації ознак вегетатив­ної рівноваги, коли із зменшенням зволо­женості шкіри й розслабленням м'язів нормалізуються пульс, дихання та артері­альний тиск. У подальшому ці показники стабілізуються, вагітну опановує дрімота, що може перейти в сон.

Протипоказаннями до проведення елект­роаналгезії є важкі форми захворювань серцево-судинної системи й нирок, а також туберкульозу легенів. Абсолютним проти­показанням до проведення електроаналгезії є захворювання центральної нервової системи внаслідок органічних і травма­тичних ушкоджень, нервові й психічні за­хворювання. Не можна поєднувати імпульсні струми з психотропними препаратами, транквілізаторами, седативними засобами, анестетиками, що можуть сприяти поглиб­ленню впливу струму аж до розвитку елект­ронаркозу.

 

ДИСКООРДИНОВАНА ПОЛОГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

 

Дискоординація пологової діяльності проявляється у безсистемному скороченні різних відділів матки. Причиною цього явища є порушення нормальних рецепторних співвідношень між тілом і шийкою матки, найчастіше це трапляється при аномаліях розвитку матки, інфантилізмі, запальних змінах та пухлинах. В таких випадках водій ритму розташований не в належному місці, а може локалізуватися одночасно в кількох місцях (мал. 312).

Клініка. При дискоординованій полого­вій діяльності перейми бувають регулярні, але дуже болісні й неефективні, шийка матки розкривається дуже повільно, незважаючи на те що ознак ригідності її немає. Передлежача частина плода не просувається вперед. Часто порушується сечовипускання, хоч симптомів стиснення сечівника теж немає.

Діагностика можлива при ретельному нагляді за роділлею та за допомогою об'єк­тивних методів дослідження, зокрема зов­нішньої гістерографії (мал. 313) та радіо­телеметрії.

Лікування. В разі дискоординації по­логової діяльності (сегментарні, судомні та гостро болісні перейми) треба признача­ти спазмолітики (палерол, апрофен, но-шпу, 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату підшкірно, 128 ОД лідази разом з 1—2 мл 0,5% розчину новокаїну), парацервікальну новокаїнову анестезію, болезаспокійливі засоби (диколін, промедол), атарактики (мепротан, триоксазин та ін.). Спазмолітичні засоби (за показаннями) можна вводити повторно 2—3 рази на добу. Можливе також застосування наркозу шляхом введення предіону, натрію оксибутирату. При дис­координації пологової діяльності, особливо тоді, коли больовий синдром виражений, доцільно застосовувати електроаналгезію. Якщо ефекту від лікування немає, показаний кесарів розтин.

 

НАДМІРНО СИЛЬНА ПОЛОГОВА ДІЯЛЬНІСТЬ

 

Стрімкі пологи

 

Надзвичайно сильна пологова діяльність трапляється значно рідше, ніж слабкість пологових сил. Плід зганяється при цьому з матки дуже швидко і увесь процес пологів завершується протягом 1—3 год, а інколи й швидше. Такі надмірно швидкі пологи називають стрімкими. Надзвичайно енер­гійна пологова діяльність спостерігається у 0,8% випадків усіх пологів і трапляється у 5 разів частіше у тих жінок, які народжують повторно або багато разів, ніж у першо-роділь.

Етіологія цього ускладнення вивчена ще недостатньо. Здавна відомо, що вона частіше спостерігається у роділь з підви­щеною загальною нервовою збудливістю. Надмірно інтенсивна пологова діяльність у деяких випадках може залежати від пору­шення кортико-вісцеральної регуляції, внаслідок чого імпульси, що надходять під час пологів з матки у підкірку, певною мірою не регулюються корою головного мозку. Порушення регуляторної здатності її відби­вається і на функції гіпофіза, надниркових залоз та інших ендокринних органів. Внас­лідок цього в організмі вагітної підвищу­ється вироблення окситоцину, адреналіну й інших речовин (простагландинів, серо­тоніну), що скорочують матку. Клінічна картина пологів при надмірно активній пологовій діяльності характери­зується стрімким розвитком і дуже швидким завершенням їх. Бурхливій пологовій діяль­ності притаманні часті, дуже сильні перей­ми. Процес згладжування шийки матки відбувається дуже швидко. Сильні перейми, що йдуть одна за одною, призводять дуже швидко до повного розкриття шийки матки. Відразу після відходження навколоплідних вод розпочинаються бурхливі стрімкі потуги. Зганяння плода й посліду може статися за 1—2 потуги. Тривалість пологів у першороділь скорочується до 1—4 год. Це стрімкі пологи. Вони можуть бути небез­печними як для роділлі, так і для плода. Стрімкі пологи, особливо ті, що сталися поза пологовим будинком, часто призводять до глибоких розривів шийки матки, піхви, до часткового відшарування плаценти, атонії матки, що викликає небезпечну для життя кровотечу.

У період зганяння (до 10 хв) у зв'язку з надмірно швидким і енергійним проштов­хуванням пологовими шляхами голівка плода швидко і сильно стискується без від­повідної зміни конфігурації, а це призводить до внутрішньочерепної травми. Внаслідок цього часто трапляються парези та інші пато­логічні стани, викликані крововиливом у мозок, а також мертвонародження, рання смертність новонароджених.

Лікування. В разі надмірно сильних перейм треба негайно вкласти роділлю на бік. Для послаблення перейм (потуг) доціль­но застосувати наркоз суміші закису азоту або ефіру з киснем, а також блокаду а-адре-норецепторів або стимуляцію β-aдpeнope-цепторів міометрія та надати акушерську допомогу у положенні роділлі на боці. Крім того, при стрімких пологах можна застосу­вати акупунктуру — 2-й варіант гальмівного методу: протягом 5—8 хв слабко подраз­нюючи точки Цзу-сань-лі та Сінь-цзянь, поєднуючи акупунктуру з медикаментозною терапією.

Якщо при надмірно бурхливій пологовій діяльності з'явиться загроза розриву матки, застосовують також 2-й варіант гальмівно­го методу, завдаючи слабкі подразнення протягом 5—8 хв у точки Жень-чжунь і Ней-гуань, одночасно проводячи медикамен­тозну терапію.

 

Тетанус матки

 

Судомні перейми відрізняються від фізіо­логічних тривалими, кількахвилинними скороченнями матки, що не перериваються розслабленням її. Іноді паузи трапляються, але вони надзвичайно короткі. Якщо судомні скорочення захоплюють усі м'язи матки, йдеться про тетанус матки (tetanus uteri). Некооординовані скорочення матки — це також неодночасне скорочення правої і лівої половини або верхнього й нижнього сегмен­тів матки. Судомні скорочення матки (особ­ливо тетанус матки) спостерігаються украй рідко і виражаються постійним гіпертону-сом матки.

Етіологія. Найчастіше причинами цієї аномалії є наявність значних перешкод на шляху просування плода (вузький таз, пухлина), необгрунтоване, неправильне, а іноді й повторне призначення пологости-мулювальних засобів (окситоцину, пітуїт-рину, хініну), спроба оперативного розрод­ження тоді, коли умов для операції немає або провести її без наркозу не можна. Тетанус матки може бути одним із симптомів таких серйозних ускладнень пологів, як загроз­ливий або розпочатий розрив матки, перед­часне відшарування нормально розташо­ваної плаценти. Крім того, причинами судомних перейм можуть бути: а) нервово-психічне напруження; б) травма м'яза мат­ки (загроза розриву матки); в) гострі боліс­ні пологи; г) ендометрит під час пологів; д) застосування надто великих доз сти-мулювальних препаратів.

Причинами несиметричних та некоорди­нованих скорочень є: непомірний розвиток непосмугованих м'язів матки та її іннервація, дегенеративні (сполучнотканинне перерод­ження м'язових волокон, новоутворення — міоматозні вузли) та інші патологічні проце­си, що вражають обмежені ділянки матки — шийку, перешийок, праву або ліву її поло­вину. Здатність сприймати подразнення патологічно змінених її ділянок знижена або відсутня (порушення інтерорецептивної та реактивної функцій).

Клініка. При тетанусі матки не буває фази розслаблення її. У разі судомних перейм матка внаслідок сильного напру­ження тверда й болісна, роділля неспокійна, скаржиться на сильний біль у животі й те-незми сечового міхура та прямої кишки, температура тіла підвищується, пульс при­скорений. При рівномірному судомному скороченні всієї матки розвиток процесу пологів припиняється. Тривалий час м'язи матки, що скорочуються, стискують судини міометрія і викликають порушення матково-плацентарного кровообігу, наслідком чого є гіпоксія і смерть плода.

Нерівномірний тонус і неоднакова сила скорочень половин матки істотно ускладнює перший і другий періоди пологів (раннє відходження навколоплідних вод, пору­шення звичайного перебігу біомеханізму пологів). У третій період пологів нерівномірне скорочення половин матки може стати при­чиною відшарування плаценти і кровотеч.

Некоординовані скорочення матки приз­водять до уповільнення процесу пологів; в особливо складних випадках перейми й потуги виявляються малопродуктивними.

Лікування. Ведення пологів при некоор­динованих скороченнях матки та надавана акушерська допомога залежать переважно від ускладнень, що виникають. Лікування має на меті якомога швидше усунути ано­малії пологових сил.

При частковому судомному скороченні (стриктурі матки) добрий ефект дає введення в шийку матки новокаїну, лідази (64 ОД) та мл 0,1 % розчину атропіну сульфату або мл но-шпи, з подальшим наркозом сумішшю ефіру (краще закису азоту) з киснем, блокадою   а-рецепторів або стимуляцією р-адренорецепторів міометрія.

Щоб запобігти судомним переймам, за­стосовують інгаляційний наркоз сумішшю закису азоту з киснем і вводять підшкірно 2 мл но-шпи або 5 мл баралгіну внутрішньо­венно або внутрішньом'язово.

Провівши під глибоким наркозом повне обстеження роділлі, вдаються до тих або інших акушерських втручань.

При тетанусі матки, що є симптомом загрози її розриву, показане негайне опера­тивне розродження шляхом операції кеса­ревого розтину. У деяких випадках у разі судомних скорочень (тетанусу) матки після наркозу пологова діяльність нормалізується і пологи можуть завершитися самовільно.

При мертвому плоді роблять ембріотомію та ручне відділення і виділення посліду з обов'язковим наступним ручним обстежен­ням порожнини матки з метою виключення її розриву.

Категорія: 1 | Додав: АДМІН
Переглядів: 38 | Завантажень: 0 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Імя*:
Код *:
div id="footer">Copyright MyCorp © 2016 | Зробити безкоштовний сайт з uCoz