Значна частина патологічних станів, що виникають під час вагітності й пологів, зумовлена порушенням моторної функції матки. Скоротлива (моторна) діяльність матки щільно пов'язана з тонусом та збуд­ливістю її м'язів. Тонус «вагітної» та «на­роджуючої» матки — це робоча готовність матки до скоротливої активності. Під збуд­ливістю матки розуміється здатність її реагувати скороченнями на різні екзогенні та ендогенні стимули (мал. 307).

Останнім часом доведено, що розвиток пологових сил багато в чому визначається готовністю організму жінки до пологів. Фізіологічний перебіг пологів можливий лише за наявності сформованої пологової домінанти, котра з'являється замість висна­женої домінанти вагітності і об'єднує в єдину динамічну систему як вищі нервові центри, так і виконавчі органи. При цьому починають переважати рефлекси, що за­безпечують умови для прогресуючого пере­бігу пологів, при одночасному гальмуванні рефлексів, які зберігають вагітність. Клі­нічно готовність організму до пологів почи­нає вироблятися в процесі формування пологової домінанти — під час так званого підготовчого періоду до пологів, який за­вершується в останні 10 днів вагітності й характеризується структурними змінами шийки матки — вкорочення, згладжування та прогресуючого розкриття, тобто саме тих ознак, що називаються «зрілістю» шийки матки.

Поява ознак «зрілості» шийки матки зумовлена низкою морфологічних, біо- і гістохімічних перетворень, що яскраво про­являються наприкінці вагітності. Зазначені зміни можна виявити у повсякденній клі­нічній практиці методом бімануального пальпаторного дослідження, використовуючи який слід звертати увагу на консис­тенцію шийки, ступінь її вкорочення, про­хідність шийкового каналу, розташування піхвової частини шийки матки в малому тазі, ступінь розрихлення й товщину нижнього сегмента матки (табл. 14).

Готовність організму вагітної до пологів можна визначити за допомогою вивчення тонусу, збудливості та скоротливої актив­ності методами гістерографії та радіотеле­метрії, використовуючи для цього спеці­альну апаратуру.

Визначити збудливість матки можна методом окситоцинового тесту Сміта, що полягає у дозованому внутрішньовенному введенні вагітній жінці або роділлі розчину окситоцину.

Методика. Перед початком введення препарату вагітна близько 30 хв має перебувати у горизонталь­ному положенні, при цьому проводиться реєстрація спонтанної активності матки за допомогою гістеро-графа або пальпаторно. Безпосередньо перед прове­денням тесту готують розчин окситоцину з розрахунку 0,01 ОД препарату на 1 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 5% глюкози; такий розчин вводять вагітній внутрішньовенно — по 1 мл за 1 хв, але не більш як 5 мл цього розчину. Проба вважається пози­тивною, якщо протягом перших 3 хв від початку вве­дення окситоцину у вагітної починає скорочуватися матка. Як тільки матка почала скорочуватися, інфузію розчину слід припинити.

Якщо окситоциновий тест позитивний, спонтанне настання пологів можливе про­тягом 2 діб з часу проведення проби, якщо негативний — через 3—4 доби, а може й більше.

Окситоциновий тест найчастіше засто­совується в разі переношування вагітності, лише в окремих випадках вдаються до нього для діагностики готовності матки до пологів.

Готовність організму вагітної до пологів можна визначити шляхом оцінки цито­логічної картини піхвового мазка: в міру наближення пологів у піхвовому мазкуз'являється характерна «естрогенізація» — зростає кількість клітин багатошарового плоского епітелію та зменшується кількість навікулярних базофільних клітин, типових для прогресуючої вагітності.

Оцінюючи загалом готовність організму жінки до пологів, необхідно враховувати також стан плода, його адаптаційно-компен­саторні можливості щодо внутрішньо-утробних умов життя за допомогою фоно- і електрокардіографії, вивчення фракцій фос-фоліпідів у навколоплідних водах і в сиро­ватці крові вагітної. Ці дослідження мають дуже важливе значення, якщо у вагітної наявна акушерська та супутня екстра-генітальна патологія, особливо коли існує великий ризик народження дитини з рес­піраторним дистрес-синдромом.

Таким чином, визначення ступеня го­товності організму жінки до пологів, а пло­да — до позаутробного існування має вели­ке практичне значення, оскільки дає змогу повною мірою прогнозувати особливості перебігу майбутніх пологів і, зокрема, передбачити можливість настання аномалій пологових сил і порушення стану ново­народженої дитини.

Аномалії скоротливої діяльності матки можуть виявлятися в ослабленні або надмір­ному посиленні перейм, порушенні періо­дичності й ритму скорочень, а також у роз­ладі координації скорочень різних відділів матки.

Нині найчастіше застосовується така класифікація аномалій пологової діяльності: первинна слабкість пологових сил; вторин­на слабкість пологових сил; дискоордино-вана пологова діяльність; стрімкі пологи; судомні скорочення матки.

СЛАБКІСТЬ ПОЛОГОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Серед порушень скоротливої функції матки під час пологів провідне місце посідає слабкість пологової діяльності. Розрізняють первинну і вторинну слабкість пологових сил. Первинна слабкість її проявляється з початком пологів і може зберігатися у другий і третій періоди, вторинна — виникає після нормальної пологової діяльності у перший або другий періоди пологів.

За нашими даними (М.С.Бакшеєв, О.Т.Михайленко, 1970), на 30 554 пологів, прийнятих у міських родопомічних закла­дах, слабкість пологової діяльності виявлено у 2253 роділь, що становить 7,34%. Питома вага цієї патології у першороділь — 84 %, а у повторнороділь — 16 %. Вторинна слаб­кість пологових сил у структурі цієї патоло­гії — 8,2%.

Первинна слабкість пологової діяльності

Патогенез. Слабкість пологової діяльно­сті зумовлена такими чинниками: а) низька чутливість нервових рецепторів матки щодо препаратів тономоторної дії; б) зменшення синтезу окситоцину, простагландинів, серо­тоніну, катехоламінів, кінінів та естрогенів, особливо естріолу та естрадіолу; в) підвище­на активність гормону жовтого тіла; г) зни­ження активності АТФ-ази актоміозину, а також синтезу окситоцичних речовин (аце­тилхоліну, пітоцину); д) висока активність пітоцинази, холінестерази та моноаміно-ксидази — ферментів, що руйнують зазна­чені вище біологічно активні речовини, а також підвищення активності аденілатциклази, котра каталізує синтез і надлишковий вміст АМФ.

Доведено, що в розв'язуванні пологів чимале значення має стан біоенергетичної ланки м'яза матки та інтрамуральної іннер­вації міометрію. Встановлено, що під час вагітності в міометрії відбуваються: а) струк­турні зміни в білковому складі внаслідок збільшення вмісту скоротливого білка актоміозину і зменшення кількості білка строми; б) прогресуюче збільшення в дина­міці вагітності вмісту глікогену, макро-ергічних фосфатів (АТФ), серотоніну, кате­холамінів; в) збільшення наприкінці вагіт­ності вмісту кальцію, калію й натрію; г) під­вищення інтенсивності та енергетичної ефективності основних процесів тканинного обміну, що забезпечує ріст м'яза матки і якісну перебудову її білкового складу й енергетичного обміну.

Якщо в якійсь біоенергетичній або ней­рогуморальній ланці порушаться складні процеси обміну речовин у матці вагітної, котра з органа плодовмістилища під час вагітності перебудовується під час пологів у плодозганяючий моторний орган, може настати слабкість пологової діяльності.

Складному акту, яким є пологи, передує стан підготовки до них нервово-м'язового апарату матки та організму вагітної в цілому. Відомо, що провідну роль у розв'язанні пологової діяльності відіграють естрогенні гормони та низка інших біологічно активних речовин (окситоцин, серотонін, простаглан­дини, ацетилхолін, катехоламіни, кініни). Чим ближче до часу нормальних пологів, тим більше змінюється співвідношення гормонів у бік збільшення вмісту у крові естрогенів, особливо естрадіолу. Під час пологів, ускладнених слабкістю пологової діяльності, в крові відзначається зниження рівня усіх фракцій естрогенів. Л.В.Тимошенко (1968) відзначив різке зниження екскреції естрадіолу при такій патології.

Доведено, що естрогенні гормони в пла­центі синтезуються з попередників естро­генів, які виробляються плодом (його над­нирковими залозами, печінкою та іншими органами); провідну роль у цьому процесі відіграє фетоплацентарний комплекс (мал. 308). Таким чином, виявлено, що слабкість пологової діяльності відбувається на тлі гіпоестрогенії.

Таблиця  14. Стан шийки матки залежно від ознак її «зрілості»

Введення естрогенних гормонів та галас-корбіну в експерименті викликає морфо­логічні та біохімічні зміни в міометріі, схожі до тих, що відбуваються в процесі розвитку нормальної вагітності та пологів.

За даними Кнауса (1951), окситоцин не є гормоном, що самостійно викликає полого­ву діяльність. На його думку, виникнення перейм залежить не стільки від кількості циркулюючого в крові окситоцину, скільки від ступеня реактивності м'яза матки, тобто біологічної готовності її до реакції на окси­тоцин.

Причини, що викликають первинну слабкість пологових сил, можуть бути поді­лені на такі групи: а) причини загального характеру; б) функціональні зміни в матці; в) органічні зміни.

До причин загального характеру нале­жать: нервово-психічні порушення, інфан­тилізм, загальне виснаження. Функціональні зміни — це недостатнє нагромадження в крові та міометрії жінок наприкінці вагіт­ності естрогенних гормонів, особливо естра-діолу, окситоцину та інших біологічно активних речовин (серотоніну, простаглан­динів, ацетилхоліну, катехоламінів, кінінів), а також актоміозину і водночас надлишок прогестерону (прогестероновий блок ма­тері), хоріонічного гонадотропіну та інших речовин, що гальмують скоротливу діяль­ність матки; недостатній синтез у міометрії донаторів м'язової енергії, електролітів та мікроелементів; порушення синтезу ДНК, РНК та окисно-відновних процесів у міо­метрії (гіпоксія й ацидоз).

Причинами функціональних змін можуть бути також перерозтягнення матки в разі багатоводдя, багатопліддя, великого плода тощо. При цьому підвищується чутливість а- і пригнічується чутливість Р-адрено-рецепторів міометрія.

До органічних змін у матці, що знижують скоротливу здатність її, належать: а) недороз­виненість матки та вади її розвитку; б) деге­неративні процеси у м'язі матки, за яких відбувається заміна м'язових волокон спо­лучнотканинними елементами та патоло­гічна денервація; в) пухлини матки, зокрема міоми; г) рубці після операції кесаревого розтину. Украй негативно впливають на стан матки внутрішньоматкові інструментальні втручання у зв'язку з абортами, що, як правило, руйнують нервово-м'язовий апа­рат і призводять згодом до стійких нейро-трофічних змін у тканинах матки.

Первинна слабкість пологових сил може виникнути і в разі поперечного положення плода, при тазових передлежаннях, перед-лежанні плаценти, передчасному та ран­ньому відходженні навколоплідних вод.

Первинна слабкість пологових сил най­частіше розвивається у нершороділь, стар­ших за 30 років.

Клінічна картина пологів при первинній слабкості пологових сил досить різно­манітна. Перейми можуть бути задовільної сили, але дуже рідкими, досить частими, але слабкими й нетривалими. Слабкість поло­гових сил часто сприяє затяжному перебігові пологів, нерідко її супроводжує раннє від-ходження навколоплідних вод. Значне подовжнення безводного проміжку нерідко призводить до інфікування пологових шляхів та гіпоксії плода.

У послідовий період внаслідок зниженої скоротливої здатності матки виникають аномалії відшарування плаценти і пов'язана з цим кровотеча.

Тривалий перебіг пологів стомлює ро­діллю, вона втрачає сон і апетит, що, в свою чергу, призводить до виснаження її сил, негативно відбивається на перебігу пологів.

Діагноз первинної слабкості пологових сил встановлюється при спостереженні за роділлею не менше ніж 5—6 год від почат­ку пологів (слабкі, нетривалі, рідкі перей­ми), за оцінкою швидкості розкриття шийки матки та просуванням передлежачої частини плода. Більш точно силу пологової діяльності можна визначити за допомогою об'єк­тивних методів дослідження: зовнішньої гістерографії (мал. 309), кардіотокографії, радіотелеметрії тощо.

Діагноз ставиться на підставі характерної клінічної картини — слабкість і непродук­тивність перейм, затяжні пологи; якщо минуло 8—10 год від початку пологів у першороділь і 4—6 год у повторнороділь, шийка матки не розкрилася на 6 см (до трьох пальців), можна твердити про первинну слабкість пологових сил.

Лікування. Як тільки поставлено діагноз слабкості пологової діяльності, треба не­гайно розпочинати боротьбу з цим усклад­ненням. Насамперед усувають причини, котрі викликали його. Якщо це багатоводдя, проводять пункцію або розривають плідний міхур і випускають навколоплідні води; якщо роділля втомилася, їй потрібен спокій і хоча б нетривалий сон; якщо наявна умовнорефлекторна слабкість пологових сил, необхідно зняти емоції страху перед пологами тощо. Для цього застосовують седативні та знеболювальні препарати (се­дуксен, промедол або дроперидол і проме­дол). Можна застосувати акушерський нар­коз, для чого використовують натрію окси-бутират після премедикації промедолом і димедролом. Після відпочинку роділлі про­водять стимуляцію перейм. Після цього роз­починають стимуляцію пологової діяльності. Наявні нині методи лікування слабкості пологової діяльності поділяються на п'ять основних груп: фізіотерапевтичні, гормо­нальні, медикаментозні, нетрадиційні (аку­пунктура тощо) та хірургічні. Нерідко ці методи поєднують.

Застосування усіх цих методів має су­проводжуватися дотриманням низки умов: 1) раціональне харчування роділлі (їжа, багата на вітаміни, особливо на вітаміни С і Вр гарячий солодкий чай, кава, шоколад, фрукти); 2) випорожнення сечового міхура, переповнення і розтягнення якого пригнічує інтерорецептори матки; випорожнення ки­шок із застосуванням проносних засобів (рицинової олії) або за допомогою клізми з гіпертонічного розчину натрію хлориду (при токсикозах вагітних гіпертонічний розчин протипоказаний); 3) якщо роділля втоми­лася, треба дати їй відпочити і навіть засну­ти; 4) раціональне положення тіла роділлі. Фізіотерапевтичні методи посилення пологової діяльності зводяться до нервово-рефлекторного впливу: застосовують дар­сонвалізацію молочних залоз (на кожну молочну залозу — по 5—6 хв або тільки на ділянки сосків — по 40—60 с), при цьому у 96% роділь відзначається посилення поло­гової діяльності. Для посилення потуг з успіхом користуються абдомінально-сак­ральною фарадизацією.

Гормональні та медикаментозні методи. Найвідомішим є метод А.Штейна: при слаб­кості пологової діяльності у перший період пологів роділлі дають 2 столові ложки рици­нової олії, через 2 год після цього починають внутрішньом'язово вводити по 0,2 мл піту-їтрину через кожні 15 хв до появи досить сильних ритмічних скорочень матки (6— 8 ін'єкцій). У подальшому було запропо­новано різні модифікації методу А.Штейна, яких найбільшого поширення дістали модифікація Є.М.Курдиновського: 2 столові ложки рицинової олії, через 1 год — 0,2— 0,25 г хініну гідрохлориду, через 30 хв піс­
ля приймання хініну гідрохлориду — внутрішньом'язові ін'єкції пітуїтрину або
окситоцину — по 0,2—0,3 мл через кожні 20—30 хв до появи регулярних перейм (3—ін'єкції).

Якщо базуватися на концепції А.П.Ніколаєва (1950) про важливу роль у регуляції пологів ацетилхоліну як передавача нерв­ового збудження, то стає зрозумілим нейро­гуморальний механізм посилення пологової діяльності в результаті застосування методу А.Штейна та його модифікацій.

Під впливом рицинової олії посилюється перистальтика кишок, внаслідок чого збіль­шується виділення ацетилхоліну. Дехто з фізіологів називає його «гормоном м'язової недостатності». Ацетилхолін, як відомо, швидко руйнується холінестеразою. Однак застосовуваний у модифікації Є.М.Курди­новського хініну гідрохлорид, що справляє антихолінестеразну дію, стабілізує вміст ацетилхоліну в крові, тим самим посилюючи його дію на матку. Інша окситоцична ре­човина — пітуїтрин — також пригнічує активність холінестерази і, отже, посилює стабілізацію ацетилхоліну, зумовлену хі­ніном.

Стимуляція пологової діяльності за мето­дом Л.А.Решетової (1948) починається з внутрішньом'язового введення 10 000 ОД олійного розчину естрадіолу дипропіонату. Через 30 хв підшкірно вводять 0,15 мл піту­їтрину і всередину дають 0,001 г карбахоліну. Через 15 хв повторюють таку саму дозу карбахоліну, але вже разом з 0,15 г хініну гідрохлориду. Ще через 15 хв повторюють введення пітуїтрину і карбахоліну у таких самих дозах.

Застосовувані за цією схемою естрогенні гормони створюють сприятливе тло для більш потужної, об'єднаної дії на матку двох пологоприскорюючих фізіологічних окситоцичних речовин: пітуїтрину та аце­тилхоліну, які підвищують чутливість мат­ки щодо окситоцину. Із естрогенних препа­ратів найактивнішим є естрадіолу дипро-піонат.

За спостереженням Л.А.Решетової, ці препарати дали добрий результат у 67,3% роділь. Однак при відносній ефективності цей метод дуже громіздкий. Тому він, як і всі попередні методи, застосовується лише для лікування первинної слабкості поло­гових сил.

І.Я.Беккерман (1951) запропонував вво­дити олійний розчин естрадіолу дипро­піонату або синестролу разом з ефіром, ви­ходячи з того, що ефір екстрагує із рідинних середовищ естрогенний гормон, який зна­ходиться в них, завдяки чому препарат при підшкірних та внутрішньом'язових ін'єкціях всмоктується швидше. Біологічний вплив олійного розчину естрадіолу дипропіонату у суміші з ефіром відчувається вже через 15—20 хв після ін'єкції.

Л.В.Тимошенко (1958) встановив, що найефективнішим методом введення естра­діолу дипропіонату в організм вагітної є ін'єкція суміші його з ефіром у задню губу шийки матки. Це пояснюється тим, що задня губа добре васкуляризована й багата на інтерорецептори. Метод Л.В.Тимошенка:

У задню губу шийки матки вводять 40 000 ОД естрадіолу дипропіонату разом з 0,5—1 мл ефіру для наркозу.

Через 30 хв після цього в вену вводять 10 мл 10% розчину кальцію хлориду або кальцію глюконату разом з 40 мл 10% роз­чину глюкози та 5 мл 5% розчину аскорбі­нової кислоти.

Через 1 год введення цієї суміші пов­торюють. Одночасно починають давати всередину хініну гідрохлорид по 0,15 г через кожні 30 хв (до 6 порошків).

Через 1 год після повторного введення кальцію хлориду (або глюконату) з глюкозою починають вводити під шкіру пітуїтрин —по 0,2 мл (при активності 3 біологічні одиниці в 1 мл) через кожні 30 хв, чергуючи введення його з прийманням хініну гідрохлориду, всього 2—5 разів.

Під час викликання пологової діяльнос­ті необхідно насичувати організм вагітної киснем, даючи його інгаляційним методом по 5 хв через кожні 20 хв.

Широко застосовується також метод В.М.Хмелевського (1953), за яким з метою стимуляції пологової діяльності вводять разом глюкозу і кальцію хлорид.

Р.Л.Шуб (1959), грунтуючись на експе­риментальних даних про безпосередній вплив вітаміну B^ на скорочення непосму-гованих м'язів, застосував його для поси­лення пологової діяльності й дістав добрі результати.

А.П.Ніколаєв (1955) рекомендував таку схему лікування первинної слабкості по­логових сил. Роділлі дають 60 г рицино­вої олії і через 2 год ставлять очисну клізму. За 1 год до очисної клізми починають давати всередину хініну гідрохлорид — по 0,2 г через кожні 30 хв, всього 5 разів (тобто 1 г). Після дії проносного між двома останніми прийманнями хініну гідрохлориду роділ­лі вводять у вену 50 мл 40% розчину глю­кози і 10 мл 10% розчину кальцію хлориду. Потім після останнього приймання хініну гідрохлориду внутрішньом'язово вводять 100 мг тіаміну броміду і за необхідності через 1 год — ще 60 мг його. У більшості випадків (65 %) помітне посилення полого­вої діяльності починалося вже в перші 2 год після застосування цього методу. Як за­свідчили клініко-біохімічні дослідження (М.С.Бакшеєв, О.Т.Михайленко, 1968), необхідним гуморальним чинником, котрий бере участь у пологах, є серотонін. При слабкості пологової діяльності в міометрії та в крові знижується вміст серотоніну. Тому цей препарат включено у сучасні схеми родо­збудження та лікування слабкості полого­вих сил.

Останнім часом у практику родопомічних закладів запроваджено низку нових препаратів для стимуляції пологової діяльності, модифіковано застосовувані раніше схеми і розроблено нові методики родозбудження та стимуляції пологової діяльності.

Методика родозбудження та стимуляції пологової діяльності окситоцином. Перед введенням пологостимулювальної суміші з окситоцином доцільно ввести естрогенний гормон з ефіром (300 МО/кг маси тіла роділлі естрогену з 1 г ефіру для наркозу). Через 1/2—1 год після введення естрогену вводять внутрішньовенно 20 мл 40% роз­чину глюкози і 10 мл 10% розчину кальцію хлориду.

Приготування пологостимулювальної суміші з оситоцином: 5 ОД окситоцину розводять у 350—400 мл 5 % розчину глюкози і вводять внутрішньовенно кра- ) пельно протягом 3—4 год. У цю суміш додають 100 мг тіаміну хлориду та 500 мг аскорбінової кислоти. Швидкість введення окситоцину: перші 30 хв — 10—15 крапель за 1 хв, далі — 35—40 крапель за 1 хв (сте­жити за реакцією матки). Перед введенням окситоцину треба провести окситоцинову пробу. З цією метою внутрішньовенно вводять 0,05 ОД окситоцину. У разі високої чутливості матки до препарату через 5 хв тонус її підвищується, що легко визнача­ється рукою через стінку живота. При не­гативній окситоциновій пробі препарат застосовувати не рекомендується. У таких випадках окситоцин замінюють на серо­тонін.

Методика родозбудження та стимуляції пологової діяльності серотоніном. Перед введенням цього препарату доцільно ввес­ти естрогенний гормон у зазначеній вище дозі — 20 000—30 000 ОД естрогену з 1 мл ефіру для наркозу. Через 1/2—1 год після введення естрогену вводять внутрішньо­венно 20 мл 40% розчину глюкози та 10 мл 10% розчину кальцію хлориду. Якщо ест­роген вводять без ефіру, кальцію хлорид та глюкозу треба вводити через 5—6 год після введення естрогену в тій самій дозі.

Приготування пологостимулювальної суміші з серотоніном: 30—40 мг серотоніну розчиняють у 350—400 мл 5% розчину глюкози, додають 100 мг тіаміну хлориду, 500 мг аскорбінової кислоти і вводять внутрішньовенно спочатку із швидкістю 8— 10 крапель за 1 хв. Швидкість подальшоговведення серотоніну залежить від ступеня активності скорочення матки, але вона не повинна бути більшою як ЗО—40 крапель за 1 хв. Треба стежити за загальним станом роділлі. Кальцію хлорид при цьому вводять так: 10 мл 10% розчину його вводять від­разу після початку введення серотоніну, потім через 30 хв і 1,5 год від початку введення повторюють таку саму дозу цього препарату. При нефропатії серотонін про­типоказаний.

Методика комбінованого застосування серотоніну та окситоцину. В разі недо­статньої ефективності стимуляції пологів окситоцином або серотоніном рекоменду­ється введення серотоніну разом з оксито­цином. З цією метою 5 ОД окситоцину і 20 мг серотоніну розводять у 350—400 мл 5% розчину глюкози, додають 100 мг тіамі­ну хлориду та 500 мг аскорбінової кислоти. Суміш вводять внутрішньовенно крапельно із швидкістю 15 крапель за 1 хв, поступово збільшуючи її до-30—40 крапель за 1 хв. Треба стежити за реакцією матки і загаль­ним станом роділлі. Кальцію хлорид при цьому вводять так: 10 мл 10% розчину його вводять відразу після початку введення пологостимулювальної суміші, потім таку саму дозу вводять повторно через 30 хв і 1,5 год від початку введення її.

Клінічні та експериментальні дослід­ження засвідчили, що серотонін, введений для стимуляції пологової діяльності до при­значення окситоцину, підвищує стійкість дихальної функції мітохондрій клітин міо-метрія. Тому в разі стійкої слабкості поло­гової діяльності, що не піддається дії окси­тоцину, рекомендується спочатку вводити внутрішньовенно крапельно 20—30 мг серотоніну, потім пологостимулювальну суміш з окситоцином.

Інтенсивність дихання мітохондрій міо-метрія в разі слабкості пологової діяльності знижується. Введення окситоцину пригнічує процеси дихання у мітохондріях, що часто призводить до гіпоксії плода, а інколи й до внутрішньоутробної його смерті. Серотонін підвищує дихальну активність мітохондрій міометрія.

Даючи порівняльну клінічну оцінку серо­тоніну й окситоцину при слабкості полого­вої діяльності, слід відзначити, що обидва препарати справляють вплив на скоротливу функцію міометрія, причому окситоцин більш ефективний. Проте у групі роділь, яким стимулювали пологову діяльність серотоніном, сталося менше випадків ас­фіксії новонароджених та мертвонароджень, ніж у групі роділь, в якій стимуляцію по­логової діяльності проводили окситоцином. Випадків хірургічного розродження та руч­ного втручання в порожнині матки у послі­довий та ранній післяпологовий періоди в цій групі відзначено також у 2 рази менше.

Методика стимуляції пологової діяль­ності дезаміноокситоцином (ОДА-914). Останнім часом у практику родопомічних закладів запроваджується синтетичний окси­тоцин ОДА-914. Застосування його дуже зручне і не пов'язане з ризиком появи су­домних перейм та інших негативних явищ, що бувають при введенні окситоцину. Дія його на міометрій аналогічна дії окситоцину. ОДА-914 застосовують трансбукально у таблетках (по 25 або 50 ОД речовини в таб­летці) кожні 30—40 хв протягом 5 год залеж­но від одержуваного ефекту. Доза дезаміно-окситоцину має бути суворо індивідуаль­ною. Середня доза становить (520±32,6) ОД (Л.С.Персіанинов, 1971). Позитивний ре­зультат після застосування ОДА-914 одер­жано у 89,4% роділь. Цей самий препарат можна вводити інтрацервікально за внут­рішній матковий зів (1 таблетку).

Методика стимуляції пологової діяльно­сті простагландином F,a. З метою лікуван­ня первинної слабкості пологової діяльності, особливо в разі передчасного відходження навколоплідних вод та при незгладженій шийці матки, дуже успішно застосовують також простагландин F,n. Методика його застосування така: вміст флакона (5 мг препарату) розчиняють у 100 мл 5% розчину глюкози. Розчин вводять внутрішньовенно крапельно спочатку із швидкістю 20 кра­пель за 1 хв (50 мкг/хв), через 1 год доводять її до 30 крапель за 1 хв (100 мкг/хв). Уже через 15—30 хв після внутрішньовенного введення простагландину F,n проявляється його висока тономоторна дія на міометрій.

При стимуляції пологової діяльності се­редня тривалість введення простагландину F,n становить 3—3,5 год, при цьому витра­чається в середньому 7 мг препарату. За да­ними Л.С.Персіанинова (1972), простаглан­дин F,   не викликає змін функції серця плода і не підвищує артеріальний тиск у роділлі. Застосовують також синтетичний 15-метил-простагландин F,n, тономоторна дія якого на міометрій переважає дію звичайного прос­тагландину F,n у 10 разів. Введення прос­тагландинів показане переважно при «незрі­лій» шийці матки.

У рідкісних випадках у разі первинної слабкості пологової діяльності проводиться оперативне розродження шляхом кесаре­вого розтину. Операція показана тоді, коли навколоплідні води відійшли передчасно, немає ефекту від медикаментозного ліку­вання, особливо якщо при «незрілій» шийці матки немає динаміки її розкриття, три­валість безводного проміжку становить 7— 8 год.

Оперативне розродження шляхом кеса­ревого розтину при первинній слабкості пологової дільності показане також в інте­ресах плода в разі гострої його гіпоксії, особливо при обтяжуючому акушерському анамнезі (мертвонародження при поперед­ніх пологах, літній вік першороділлі), без­плідність в анамнезі тощо).

Поряд з медикаментозними засобами та акушерськими маніпуляціями для стимуляції пологової діяльності можуть застосову­ватися нетрадиційні методи (акупунктура, електроакупунктура тощо). Із цих методів у наш час для стимуляції пологової діяль­ності в акушерській практиці найчастіше застосовується електроакупунктура, для проведення якої використовують різні елект­ростимулятори типу Ж-6805, мультивіб­ратори та інші прилади, котрі дають змогу регулювати частоту, форму імпульсу, амплі­туду, силу й напругу струму. Стимуляцію точок акупунктури проводять за допомогою змінного струму частотою від 2 до 15 Гц, прямокутними імпульсами. Добирають режим електростимуляції індивідуально. Нерідко для посилення ефекту рефлексо-голкотерапії використовується вплив постій­ним струмом через введені в активні точки голки. Для досягнення терапевтичного ефекту достатньо скористатися слабкими струмами (50—70 мкА).

Під час проведення електроакупунктури з метою стимуляції та посилення слабкої пологової діяльності використовують, як правило, дві точки: на правій руці точка Хе-гу і на лівій нозі точка Сан-інь-цзяо. До срібних голок-електродів підключається ім­пульсний електростимулятор у різних ре­жимах стимуляції залежно від стану роділлі та ефекту стимуляції. Електростимуляція матки проводиться серіями протягом 15 хв з короткими паузами. Загальна тривалість електростимуляції 3 год. При підключенні до голок-електродів імпульсного струму з частотою до 1000 Гц і силою 1,5 мА спо­стерігаються спочатку активізація нервово-м'язового апарату верхніх і нижніх кінцівок, потім через кілька хвилин посилюються перейми або потуги. Ця методика стимуляції пологової діяльності проста, високоефек­тивна, економічна, не має негативного впли­ву і безпечна для матері і плода. Внаслідок такої стимуляції після того, як розвинеться добра пологова діяльність, розродження настає швидко.

При лікуванні слабкості пологової діяль­ності використовують 1-й варіант збудли­вого методу. При цьому рекомендується завдавати поодинокі, але сильні подразнен­ня протягом 8—10 хв у такі основні точки: Хе-гу, Сан-інь-цзяо, Гуань-юань, Тай-чун, Кунь-лунь, Чжу-цзи.

Як самостійний метод впливу на рефлек­торні зони й точки акупунктури у наш час застосовують низькоенергетичні оптичні квантові генератори — лазери. Монохро­матичне когерентне випромінювання дає певний лікувальний ефект. Випромінювання гелій-неонових лазерів справляє стимулю-вальний вплив на біологічні тканини. Відбувається стимуляція активних точок за рахунок поглинання енергії випроміню­вання. На організм загалом, а також на периферичну і центральну нервову систему це випромінювання шкідливого впливу не справляє.

Лазерне випромінювання використову­ється для подразнення перелічених раніше точок акупунктури від кількох секунд до 20—30 с. Для посилення ефекту акупунк­тури енергія лазера спрямовується безпо­середньо на голки, введені в активні точки.

Під час лікування первинної слабкості пологової діяльності необхідний ретельний контроль за станом плода. Як тільки з'яв­ляться найменші ознаки гіпоксії його, пока­зане застосування всіх наявних засобів, спрямованих на боротьбу з цим станом. Крім того, у зв'язку з тим, що при первинній слабкості пологових сил дуже часто виникає метаболічний ацидоз організму матері й плода, показане через кожні 4—5 год профі­лактичне введення препаратів для боротьби з можливою гіпоксією плода.

При лікуванні первинної слабкості поло­гової діяльності у зв'язку з уповільненим темпом розкриття шийки матки рекомен­дується призначення спазмолітичних пре­паратів (2 мл 2,5% розчину но-шпи, 1 мл 1% розчину апрофену, 1 мл 0,1% розчину атропіну сульфату та ін.), які можна вводити разом з пологостимулювальною сумішшю внутрішньовенно крапельно або застосову­вати внутрішньом'язово.

...Вторинна слабкість пологових сил...